Вiд Матвiя 1

1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

2 Авраам породив Ісаака. Ісаак породив Якова. Яків породив Юду і братів його.

3 Юда породив Фареса і Зару від Тамари. Фарес породив Есрома. Есром породив Арама.

4 Арам породив Амінадава. Амінадав породив Наассона. Наассон породив Салмона.

5 Салмон породив Вооза від Рахави. Вооз породив Овида від Рути. Овид породив Єссея.

6 Єссей породив царя Давида. Давид же [цар] породив Соломона від дружини Урія.

7 Соломон породив Ровоама. Ровоам породив Авію. Авія породив Асафа.

8 Асаф породив Йосафата. Йосафат породив Йорама. Йорам породив Озію.

9 Озія породив Йоатама. Йоатам породив Ахаза. Ахаз породив Єзекію.

10 Єзекія породив Манасію. Манасія породив Амоса. Амос породив Йосію.

11 Йосія породив Єхонію та його братів під час вавилонського переселення.

12 А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатиїла. Салатиїл породив Зоровавеля.

13 Зоровавель породив Авіюда. Авіюд породив Еліякима. Еліяким породив Азора.

14 Азор породив Садока. Садок породив Ахима. Ахим породив Еліюда.

15 Еліюд породив Елеазара. Елеазар породив Маттана. Маттан породив Якова.

16 Яків породив Йосипа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом.

17 Усіх же поколінь від Авраама до Давида було чотирнадцять поколінь; і від Давида до вавилонського переселення - чотирнадцять поколінь; і від вавилонського переселення до Христа - ще чотирнадцять поколінь.

18 Народження ж Ісуса Христа було так. Як Його мати Марія була заручена з Йосипом, виявилося, перш ніж вони зійшлися, що вона мала в лоні від Святого Духа.

19 А Йосип, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив потайки відпустити її.

20 Щойно він це подумав, як ось Господній ангел з'явився йому уві сні, кажучи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти дружину твою: бо зачате в ній є від Святого Духа.

21 Вона ж народить Сина, і назвеш Його ім'ям Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів.

22 Це ж усе сталося, щоб збулося Господнє слово до пророка, який говорить:

23 Ось, діва матиме в лоні і народить Сина, і дадуть Йому ім'я Емануїл, що означає: З нами Бог.

24 А Йосип, уставши від сну, зробив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину;

25 і не спізнав її доти, доки не породила Сина свого [першонародженого], і назвав Його Ісусом.

Вiд Матвiя 2

1 Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейськім за днів царя Ірода, то мудреці прийшли зі сходу до Єрусалима, кажучи:

2 Де Цар юдейський, що народився? Бо ми бачили Його зірку на сході і прийшли Йому поклонитися.

3 Почувши це, цар Ірод злякався, а з ним і увесь Єрусалим;

4 і зібравши всіх архиєреїв та книжників народу, випитував у них, де б мав народитися Христос.

5 Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейськім, бо так написано пророком:

6 І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менший від інших володінь Юди; бо з тебе вийде вождь, який пастиме мій народ Ізраїлю.

7 Тоді Ірод, потайки прикликавши мудреців, випитав їх про час, коли з'явилася зірка,

8 і, пославши їх до Вифлеєма, сказав: Ідіть і докладно випитайте про Дитя; коли ж знайдете Його, сповістіть мене, щоб і я пішов та поклонився Йому.

9 Вислухавши царя, вони пішли; і ось зірка, яку побачили на сході, йшла перед ними, доки не стала над місцем, де було Дитя.

10 Побачивши зірку, вони надзвичайно зраділи.

11 І увійшовши до хати, побачили Дитя з Марією, Його матір'ю. Впавши на коліна, поклонилися Йому і, відкривши свої скарби, піднесли Йому дари - золото, ладан та миро.

12 І одержавши вві сні вістку, щоб не поверталися до Ірода, відійшли іншою дорогою до своєї країни.

13 Коли вони відійшли, то Госодній ангел у сні з'явився Йосипові і сказав: Вставай, візьми Дитя і Його матір та втікай до Єгипту і будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб знищити Його.

14 Він же, вставши, взяв Дитя і Його матір уночі й відійшов до Єгипту,

15 і був там, поки не помер Ірод, аби збулося сказане від Господа пророком, що каже: З Єгипту покликав Я Мого Сина.

16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці його висміяли, дуже розгнівався; послав вибити всіх дітей, що були у Вифлеємі та в усіх його околицях, - від двох років і нижче, - за часом, який випитав був у мудреців.

17 Отож, збулося сказане пророком Єремією, що каже:

18 В Рамі чути голос, [плач і] ридання, і великий крик: це Рахиль оплакує своїх дітей і не хоче втішитися, бо нема їх.

19 Як помер Ірод, Господній ангел у сні з'явився Йосипові в Єгипті

20 й каже: Вставай, бери Дитя і Його матір та йди в землю Ізраїльську, бо повмирали ті, що шукали душу Дитяти.

21 Він же, вставши, взяв Дитя і Його матір та й прийшов до Ізраїльської землі.

22 Почувши ж, що в Юдеї царює Архелай, замість свого батька Ірода, побоявся туди йти. A одержавши вість уві сні, пішов до Галилеї;

23 i прийшовши, поселився в місті Назареті: це, щоб збулося сказане пророками, що назареєм назветься.

Вiд Матвiя 3

1 Тими ж днями приходить Іван Хреститель проповідувати в Юдейській пустині

2 і каже: Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство.

3 Бо Він є Той, про кого говорив пророк Ісая, промовляючи: Голос того, Хто волає в пустині: Приготуйте дорогу Господеві, вирівняйте Йому стежки.

4 Сам же Іван мав одяг з верблюжї шерсті шкіряний пояс довкола стегон своїх. Їжею його була саранча та дикий мед.

5 Тоді виходив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,

6 і були хрещені ним в ріці Йордані, визнаючи свої гріхи.

7 А побачивши, що багато фарисеїв і саддукеїв, що йдуть на його хрещення, сказав їм: Поріддя гадюче, хто підказав вам утікати від майбутнього гніву?

8 Отже, зробіть плід, гідний каяття,

9 не пробуйте говорити в собі: Маємо батька Авраама. Бо скажу вам, що Бог може з цього каміння підняти дітей Авраамових.

10 Сокира вже лежить біля коріння дерева: всяке дерево, яке не дає доброго плоду, зрубується та у вогонь укидаеться.

11 Отож, я хрещу вас водою на покаяння, а Той, що прийде після мене, сильніший від мене; Йому я не гідний взуття нести; Той вас хреститиме Духом Святим та вогнем.

12 Лопата в Його руці, і Він вичистить свій тік та збере Свою пшеницю до засіків, полову ж спалить невгасним вогнем.

13 Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього.

14 Іван же стримував Його, кажучи: Це мені потрібно від тебе хреститися, а Ти йдеш до мене?

15 Відповідаючи, Ісус мовив йому: Залиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду. Тоді допустив Його.

16 Охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось відчинилося Йому небо, побачив Духа Божого, що сходив, як голуб, та наближався до Нього.

17 І ось голос лунає з неба: Це є Син мій улюблений, якого Я вподобав.

Вiд Матвiя 4

1 Тоді Ісус був виведений Духом у пустиню, щоб спокушав Його диявол.

2 Попостившись сорок днів та сорок ночей, потім зголоднів.

3 І приступивши до Нього, спокусник сказав: Якщо ти Син Божий, скажи, щоб це каміння стало хлібами.

4 Він же, відповідаючи, сказав: написано: не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст.

5 Тоді диявол узяв Його до святого міста і поставив Його на наріжнику храму,

6 та й каже: Якщо ти є Божим Сином, кинься додолу; бо написано, що Своїм ангелам повелить про тебе [щоб оберігати тебе,] і на руки візьмуть Тебе, щоб часом не вдарив ти об камінь ноги Твоєї.

7 Сказав йому Ісус: Знову ж написано: Не спокушатимеш Господа Бога твого.

8 Ще бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу та їхню славу,

9 і каже: Це все дам тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені.

10 Тоді каже йому Ісус: Іди геть [від Мене], сатано. Бо написано: Господеві Богу твоєму поклонишся і Йому єдиному служитемеш.

11 Тоді лишив Його диявол; і ось ангели приступили й слугували Йому.

12 Почув [Ісус], що Івана ув'язнено, і відійшов до Галилеї.

13 I лишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі, що при морі, в околицях Завулонових та Нефталимових,

14 щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який сповіщав:

15 Земле Завулонова і земле Нефталимова, дорого моря, по тім боці Йордану, Галилеє поганська!

16 Народ, що сидів у темряві, побачив велике світло; і тим, що сидять у країні смертної тіні, - їм засяяло світло.

17 Відтоді почав Ісус проповідувати й казати: Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство.

18 Ходячи при морі Галилейськім, побачив двох братів - Симона, що звався Петром, та Андрія, його брата, - які закидали сіть у морі, бо були рибалками.

19 Каже їм: Ідіть за Мною i зроблю вас ловцями людей.

20 Негайно залишивши сіті, вони пішли за ним.

21 І, відійшовши звідти, побачив інших двох братів - Якова Зеведеєвого та Івана, його брата; вони разом із своїм батьком Зеведеєм лагодили свої сіті; і покликав їх.

22 Залишивши зразу човен і батька, вони пішли за Ним.

23 [Ісус] ходив усією Галилеєю, навчаючи в їхніх синаґоґах, проповідуючи Євангелію Царства та вздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу в народі.

24 І пішла чутка про Нього по всій Сирії, і привели до Нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданнями, і біснуватих, і лунатиків, і спаралізованих, - і уздоровляв їх.

25 І за Ним пішли численні юрби з Галилеї, і з Десятимістя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з Зайордання.

Вiд Матвiя 5

1 Побачивши юрбу, вийшов на гору, і коли сів, приступили до Нього Його учні.

2 Відкривши свої вуста, навчав їх, кажучи:

3 Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

4 Блаженні ті, що плачуть, бо вони будуть утішені.

5 Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

6 Блаженні голодні й спраглі на справедливість, бо вони наситяться.

7 Блаженні милосерді, бо вони помилувані будуть.

8 Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими будуть названі.

10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

11 Блаженні ви, коли зневажатимуть вас та переслідуватимуть, і скажуть всяку погань на вас, поносячи вас за мене.

12 Радійте й веселіться, бо велика винагорода ваша на небі; адже так само переслідували пророків, які були перед вами.

13 Ви - сіль землі. Якщо сіль втратить силу, то як зробити її солоною? Нінащо вона вже не буде більше придатна, хіба щоб висипали геть і потоптали її люди.

14 Ви є світлом для світу. Не можна сховати міста, яке стоїть на горі.

15 І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, щоб світив тим, що в оселі.

16 Тож хай засяє ваше світло для людей, щоб побачили ваші добрі діла й прославили Батька вашого, Який на небі.

17 Не думайте, що Я прийшов скасувати закон або пророків; не прийшов Я скасувати, але доповнити.

18 Щиру правду кажу вам: доки існуватимуть небо й земля, жодна йота, жодна риска із закону не скасується, поки все не збудеться.

19 Якщо хто порушить одну з цих найменших заповідей і того навчить людей, - він найменшим назветься в Царстві Небеснім; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небеснім.

20 Кажу бо вам, що коли ваша праведність не перевищить праведности книжників і фарисеїв, не ввійдете до Царства Небесного.

21 Ви чули, що було сказано прадавнім: Не вбивайте: бо коли хто вб'є, підпадає під суд.

22 Я ж кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого [безпідставно], підпадає під суд. Якщо хто скаже на свого брата: рака (нікчема, блазень, виродок), - той підпадає під верховний суд. А хто скаже: дурний, - той підпадає під вогняну геєнну.

23 Отже, якщо принесеш твій дар до жертівника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе,

24 лиши там твій дар перед жертівником, піди спочатку і помирися з твоїм братом, а тоді вже, прийшовши, принось твій дар.

25 Домовляйся із твоїм суперником швидко, доки ти з ним у дорозі, аби не видав тебе суперник судді, а суддя [тебе не видав] слузі і не був ти кинутий до в'язниці.

26 Щиру правду кажу тобі: не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта.

27 Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу.

28 Я ж кажу вам, що кожний, хто погляне на жінку, аби пожадати її, той вже вчинив перелюб з нею у своїм серці.

29 Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, вийми його і викинь геть від себе; бо краще для тебе, щоб пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинене до геєнни [вогняної].

30 І якщо твоя права рука спокушає тебе, відрубай її і викинь від себе; бо краще для тебе, щоб згинув один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло пішло до геєнни.

31 Сказано було: Хто відпустить свою жінку, хай дасть їй відпускного листа.

32 Я ж кажу вам, що кожний, хто відпускає свою жінку, за винятком вчиненої нею подружньої зради, - той штовхає її на перелюб; і хто одружується з відпущеною, той чинить перелюб.

33 Знову ви чули, що сказано було прадавнім: Не клянися неправдиво - виконуй (додержуй) перед Господом клятви свої.

34 Я ж кажу вам зовсім не клястися; ні небом, бо воно є Божим престолом;

35 ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя;

36 не клянися і своєю головою, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною.

37 Хай же буде слово ваше: так - так; ні - ні; а що більше цього, те є від лихого.

38 Ви чули, що було сказано: Око за око і зуб за зуба.

39 Я ж кажу вам не противитися злу; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу.

40 А тому, хто хоче з тобою судитися і відняти в тебе одяг, віддай йому й плаща.

41 Якщо хто змусить тебе пройти одну верству, йди з ним дві.

42 Тому, хто просить у тебе щось, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

43 Ви чули, що було сказано: Полюби ближнього свого і ненавидь свого ворога.

44 Я ж кажу вам: Любіть ваших ворогів, [благословіть тих, що проклинають вас, добро робіть тим, що ненавидять вас,] і моліться за тих, що [нападають на вас і] переслідують вас,

45 щоб ви були синами вашого Батька, Який на небі, Який своїм сонцем осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.

46 Бо коли любите тих, хто вас любить, то яку винагороду від цього маєте? Чи не те саме й митники роблять?

47 Коли тільки вітаєте ваших друзів, то що особливого робите? Чи не так і погани роблять?

48 Тож будьте досконалі, як досконалий ваш Батько Небесний.

Вiд Матвiя 6

1 Дивіться: ваших добрих вчинків не робіть перед людьми, аби вас бачили; бо не матимете винагороди від вашого Батька, який на небі.

2 Отже, коли ти даєш милостиню, не сурми перед собою, як те роблять лицеміри в синаґоґах та на вулицях, щоб їх прославляли люди; щиру правду кажу вам, вони вже одержують свою винагороду.

3 А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука,

4 аби твоя милостиня була в таємниці; і твій Батько, що бачить таємне, віддасть тобі [явно].

5 І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, що люблять молитися в синаґоґах і стоячи на перехрестях, щоб показатися людям; правду кажу вам, одержують свою винагороду.

6 Ти ж, коли молишся, ввійди до твоєї кімнати і, замкнувши твої двері, помолися до твого Батька в тайні: і твій Батько, що бачить у тайні, віддасть тобі [явно].

7 Молячись, не говоріть надмірно, як ті погани; бо думають, що, завдяки своїй багатомовності, будуть вислухані.

8 Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Батько знає, чого потребуєте, перш, ніж ви попросите в Нього.

9 Отже, моліться так: Отче наш, який на небі, хай святиться ім'я твоє;

10 хай прийде Царство твоє; хай буде воля твоя, як на небі, так і на землі;

11 хліб наш насущний дай нам сьогодні,

12 і прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;

13 і не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. [Бо твоє є Царство, і сила, і слава на віки. Амінь.]

14 Бо якщо відпускаєте людям їхні провини, відпустить і вам ваш небесний Батько;

15 якщо ж не відпускаєте людям [їхніх гріхів], то й ваш Батько не відпустить вам ваших гріхів.

16 Коли ж постите, не будьте такі, як лицеміри, що сумують, виснажують свої обличчя, щоб показатися людям, що постять; щиру правду кажу вам, що вони вже одержують свою винагороду.

17 Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє,

18 щоб не показувати людям, що постиш, але таємно - твоєму Батькові; і твій Батько, який бачить таємне, віддасть тобі явно.

19 Не збирайте собі скарбів на землі, де черв'як і міль нищать і де злодії підкопують і крадуть;

20 збирайте ж собі скарби на небі, де ані черв'як, ані міль не нищать і де злодії не підкопують і не крадуть;

21 бо де ваш скарб, там буде й ваше серце.

22 Світильником тіла є око. Отже, якщо твоє око буде чисте, все твоє тіло буде світле;

23 а коли твоє око буде лукаве, й усе твоє тіло буде темне. Отже, коли світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж велика темрява!

24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або одного держатиметься, іншого ж знехтує. Не можете Богові служити і мамоні.

25 Задля цього кажу вам: не журіться життям вашим, що їстимете, або що питимете, ані тілом вашим, у що зодягнетеся. Хіба життя не більше від їжі, а тіло від одягу?

26 Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні (до комори), а ваш небесний Батько годує їх; хіба ви не цінніші від них?

27 Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть?

28 І чого за одяг клопочетеся? Гляньте на польові лілеї, як вони ростуть; не трудяться і не прядуть;

29 кажу ж вам, що й Соломон у всій своїй славі не зодягався так, як одна з них.

30 Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде викинута в піч, Бог так зодягає, то чи не краще зодягне вас, маловіри?

31 тож не журіться, кажучи: Що їстимемо? Або: Що питимемо? Або: в що зодягнемося?

32 Бо цього всього погани шукають. Знає бо ваш Батько небесний, що цього всього потребуєте.

33 Шукайте ж краще Царства Божого і Його справедливости - і це все додасться вам.

34 Не журіться, отже, про завтрашній день, бо завтрашній день і сам собою журитиметься. Вистачає дневі своїх турбот.

Вiд Матвiя 7

1 Не судіть, щоб і вас не судили;

2 бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.

3 Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, що в твоїм оці, не відчуваєш?

4 Або, як скажеш своєму братові: Дай витягну скалку з твого ока, коли ось колода в твоєму оці?

5 Лицеміре, вийми спочатку колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

6 Не давайте святого псам, не кидайте ваших перлин перед свиньми, щоб не потоптали їх своїми ногами і, обернувшись, не розірвали й вас.

7 Просіть і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять вам;

8 бо кожний, що просить, отримує; а той, що шукає, знаходить; і тому, що стукає, відчиняють.

9 Чи ж є з вас хтось такий, що коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь?

10 Або якщо попросить риби, подасть йому гадюку?

11 Бо якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше ваш небесний Батько дасть добра тим, що просять у Нього?

12 Отже, все, що тільки хочете, щоб вам робили люди, так і ви їм робіть: бо в цьому Закон і пророки.

13 Входьте вузькими дверима, бо широкі ті двері й широка та дорога, що ведуть до погибелі, - і багато тих, що ними входять;

14 але вузькі ті двері й тісна та дорога, що ведуть до життя, - і мало тих, що їх знаходять.

15 Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині хижі вовки.

16 За їхніми плодами пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви - з будяків?

17 Усяке добре дерево родить добрі плоди, а погане дерево родить погані плоди.

18 Не може добре дерево поганих плодів родити, ані погане дерево родити добрих плодів.

19 Кожне дерево, що не родить доброго плоду, рубають і у вогонь кидають.

20 Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.

21 Не кожен, хто каже мені: Господи, Господи, увійде до Небесного Царства, але той, хто виконує волю мого Батька, який на небі.

22 Багато хто мені скаже того дня: Господи, Господи, чи не твоїм ім'ям ми пророкували, чи не твоїм ім'ям бісів виганяли; чи не твоїм ім'ям численні чуда створили?

23 Тоді скажу їм: Я вас ніколи не знав, відійдіть від мене ви, що чините беззаконня.

24 Отже, кожен, хто слухає ці мої слова та виконує їх, подібний до мудрого чоловіка, що збудував свою оселю на камені;

25 і впав дощ, і потекли ріки, і повіяли вітри - авалилися на дім, а він не впав, бо був заснований на камені.

26 А кожний, хто слухає ці мої слова, та не виконує їх, подібний до нерозумного чоловіка, що збудував свій дім на піску;

27 і впав дощ, і потекли ріки, і повіяли вітри, і вдарили на той дім - і він упав, і стала з нього велика руїна.

28 І коли скінчив Ісус промовляти, дивувався простий люд з Його навчання,

29 бо навчав їх, як той, хто має владу, а не як їхні книжники [і фарисеї].

Вiд Матвiя 8

1 Коли Він зійшов з гори, за Ним пішло багато народу.

2 І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити.

3 [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим; і тут же очистилася йому проказа.

4 Каже йому Ісус: Дивись, нікому не розповідай, але піди покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у законі] як свідчення їм.

5 Як же Він увійшов до Капернаума, приступив до Нього сотник, благаючи Його

6 і промовляючи: Господи, слуга мій лежить у хаті спаралізований, тяжко мучиться.

7 Каже йому Ісус: Я піду й оздоровлю Його.

8 У відповідь сотник сказав: Господи, я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах, але тільки скажи словом, і мій слуга видужає.

9 Бо я людина службова, маю в себе вояків; кажу цьому: Іди - і йде; іншому: Прийди - і приходить; моєму рабові: Зроби це - і робить.

10 Почувши ж, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Щиру правду кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов я стільки віри.

11 Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а Сини Царства будуть викинені в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.

13 І сказав Ісус сотникові: іди, хай буде тобі так, як ти повірив. І видужав його слуга тієї ж миті.

14 Прийшов Ісус до Петрової хати і побачив його тещу, що лежала в гарячці;

15 доторкнувся до її руки - і покинула її гарячка; вона встала й слугувала Йому.

16 Коли звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом та зцілив усіх хворих,

17 щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який мовить: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.

18 А Ісус, побачивши багато народу довкола себе, наказав [учням] відпливти на другий бік.

19 Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я ітиму за тобою, куди б ти не йшов.

20 Каже йому Ісус: Лисиці нори мають і небесні птахи гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити.

21 А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені перше відійти й поховати свого батька.

22 Ісус же каже йому: Йди за Мною і лиши мертвим, щоб ховали своїх мерців.

23 Як ступив Він до човна, за Ним пішли Його учні.

24 І ось знялася велика буря на морі, аж хвилі покривали човна; а Він спав.

25 Підступивши, [Його учні] збудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо.

26 А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді, вставши, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша.

27 А люди дивувалися, кажучи: Хто Він такий є, що й вітри, і море Його слухаються?

28 Коли Він пристав на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з гробниць; дуже люті були - ніхто не міг перейти тією дорогою.

29 І ось закричали, кажучи: Що тобі треба від нас, [Ісусе,] Сину Божий? Чи ти завчасно не прийшов сюди, щоб мучити нас?

30 Подалі від них паслося велике стадо свиней.

31 Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, пошли нас у стадо свиней.

32 І сказав їм: Ідіть. Вони ж, вийшовши, увійшли в свиней: і ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді.

33 Ті ж, що пасли свиней, втекли і, прибігши до міста, сповістили все і про біснуватих.

34 І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові і, побачивши Його, благали, щоб відійшов з їхніх околиць.

Вiд Матвiя 9

1 Ступивши в човен, Він переплив назад і прийшов до свого міста.

2 І ось принесли до Нього спаралізованого, що лежав на носилках. І побачивши їхню віру, Ісус сказав спаралізованому: Сміливше, сину, відпускаються твої гріхи.

3 Та тут деякі з книжників загомоніли між собою: Він Бога зневажає.

4 Ісус, знавши їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве в ваших серцях?

5 Що легше сказати: Відпускаються твої гріхи чи сказати: Встань і ходи?

6 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - каже спаралізованому: Встань, візьми своє ліжко і йди додому.

7 Підвівшись, [узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.

8 Люди, побачивши те, жахнулися і прославили Бога, що дає таку владу людям.

9 Ісус, відходячи звідти, запримітив чоловіка, який сидів на митниці, який звався Матвієм, та й каже Йому: Ходи за Мною. Той підвівся і пішов за Ним слідом.

10 Коли Він Ісус лежав при столі в хаті, прийшло багато митників та грішників і полягали при столі з Ісусом та з Його учнями.

11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п'є] з митникамими та грішниками?

12 Він же, почувши, відказав: Не здорові потребують лікаря, а хворі.

13 Ідіть же й навчіться, що означає: Хочу милосердя, а не жертви; бо Я прийшов прикликати не праведників, а грішників [до покаяння].

14 Тоді приступають до Нього Іванові учні й кажуть: Чому ми й фарисеї постимо багато, а твої учні не постять?

15 Сказав їм Ісус: Чи можуть весільні гості сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді поститимуть.

16 Бо ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу; бо латка збіжиться в одежині і ще більша діра стане.

17 І не вливають нового вина до старих бурдюків, бо бурдюки розірвуться і вино розіллється, а бурдюки пропадуть; а вливають нове вино в нові бурдюки - і те й те зберігається.

18 Коли Він це казав їм, приступив один начальник, уклонився і сказав Йому: Моя дочка щойно померла; прийди ж поклади на неї Свою руку, і вона оживе.

19 І, вставши, пішов за ним Ісус та Його учні.

20 І ось жінка, що нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,

21 бо казала сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, врятуюся.

22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті.

23 Прийшовши до палат володаря і побачивши сопілкарів та натовп, що голосив, Ісус

24 сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. І глузували з Нього.

25 Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчина встала.

26 Ця звістка розійшлася по всій тій землі.

27 Як Ісус відходив звідти, за Ним пішли двоє сліпців, які голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів.

28 Щойно ввійшов Він до хати, як приступили до Нього сліпці. Ісус каже їм: Чи вірите, що можу це зробити? Відповідають: Так, Господи.

29 Тоді доторкнувся до їхніх очей, промовивши: За вашою вірою хай вам буде.

30 І відкрилися їм очі. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався.

31 Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій тій землі.

32 А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, що біснувався.

33 Коли було вигнано біса, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.

34 Фарисеї ж сказали: То князем бісівським виганяє Він бісів.

35 Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синаґоґах і проповідуючи Єванґелію Царства та оздоровляючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].

36 Побачивши ж людей, змилосердився над ними, бо були змучені і розкидані, наче вівці, що не мають пастуха.

37 Тоді каже своїм учням: Жнива великі, а женців мало.

38 Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво.

Вiд Матвiя 10

1 Прикликавши дванадцятьох учнів своїх, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і лікувати всяку недугу і всяку хворобу.

2 Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зеведеїв та Іван, його брат;

3 Пилип і Вартоломій, Тома і Матвій - митник; Яків Алфеїв і Тадей;

4 Симон Кананіт і Юда Іскаріотський, який зрадив Його.

5 Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: На дорогу поган не йдіть і до міста самарянського не входьте;

6 а йдіть спочатку до загиблих овець дому Ізраїлевого.

7 Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство небесне.

8 Хворих виліковуйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром одержали - даром давайте.

9 Не беріть ні золота, ані срібла, ані мідяків у пояси ваші,

10 ні торбів на дорогу, ані двох одежин, ані взуття, ані палиці: бо робітник вартий свого заробітку.

11 А коли в якесь місто чи село ввійдете, розпитайте, хто є гідний; і там перебудьте, доки не вийдете.

12 Входячи ж до хати, вітайте її [кажучи: Мир цій хаті].

13 І якщо буде оселя гідна, хай прийде ваш мир на неї; якщо ж не буде гідною, ваш мир хай повернеться до вас.

14 І як хто не прийме вас, не послухає ваших слів, то, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг.

15 Щиру правду кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморській у дні суду, ніж тому містові.

16 Ось я посилаю вас, як овець поміж вовків; отже, будьте мудрі, як змії, і невинні, як голуби.

17 Стережіться ж людей; бо видадуть вас на збориська і по своїх синаґоґах бичуватимуть вас;

18 поведуть вас до володарів і царів для свідчення через Мене - і їм, і поганам.

19 Коли ж видадуть вас, не журіться, що і як казати:те й дасться вам тієї ж миті що казати;

20 бо не ви говоритимете, а Дух Батька вашого, що говорить у вас.

21 Видасть же брат брата на смерть і батько дитину; і повстануть діти проти батьків і вб'ють їх.

22 Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я; але хто перетерпить до кінця, той порятується.

23 Коли ж переслідуватимуть вас у тому місті, втікайте до іншого; щиру правду кажу вам: не встигнете обійти ізраїльських міст, як прийде Син Людський.

24 Учень не є над учителя, а раб - понад свого пана.

25 Досить учневі стати таким, як його вчитель, а рабові - як його пан. Коли господаря назвали Вельзевулом, то скільки більше скажуть на його домашніх.

26 Тож не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим.

27 Те, що кажу вам у темряві, кажіть при світлі; і те, що вам на вухо скажуть, проповідуйте на дахах.

28 Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтеся скоріше того, хто може і душу, й тіло погубити в геєнні.

29 Хіба два горобці не продаються за асарій? Проте жоден з них не впаде на землю без вашого Батька.

30 А вам усі волосини на голові полічені.

31 Не бійтеся; бо ви кращі від багатьох горобців.

32 Кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я його перед Моїм Батьком, що на небі;

33 а хто зречеться Мене перед людьми, зречуся його і Я перед Батьком Моїм, що на небі.

34 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не прийшов Я мир принести, а меч.

35 Бо Я прийшов ділити сина з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою;

36 вороги людини - її домашні.

37 Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той негідний Мене; і хто любить сина або дочку більше за Мене, той негідний Мене;

38 і хто не бере свого хреста і не йде слідом за Мною, той не гідний Мене.

39 Хто знайде душу свою, втратить її, а хто втратить душу свою задля Мене, знайде її.

40 Хто вас приймає, той Мене приймає; хто приймає Мене, приймає того, хто послав Мене.

41 Хто приймає пророка, тому що він пророк, дістане пророчу винагороду, і хто приймає праведника, тому що він праведник, одержить винагороду праведника.

42 Якщо хто напоїть одного з цих малих чашкою холодної води тільки тому, що він учень, щиру правду кажу вам, не втратить своєї винагороди.

Вiд Матвiя 11

1 Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах.

2 Іван же, почувши у в'язниці про діла Христові, послав своїх учнів

3 спитати Його: Чи ти є той, хто йде, чи маємо чекати іншого?

4 І Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите:

5 сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують; мертві встають, убогі сповіщають;

6 щасливий той, хто не спокуситься через Мене.

7 Коли ті відходили, почав Ісус казати людям про Івана: Для чого ви прийшли в пустиню подивитися? На тростину, колихану вітром?

8 На що вийшли подивитися? На людину, вбрану в м'який одяг? Таж ті, що носять м'який одяг, сидять у царських палацах.

9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше ніж пророка!

10 Оцей є той, про кого написано: Ось, Я посилаю мого ангела перед твоє обличчя, який приготує тобі дорогу поперед тебе.

11 Щиру правду кажу вам: Не було між народженими від жінок більшого від Івана Хрестителя; але найменший у Царстві небеснім більший від нього.

12 Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство небесне здобувається силою, і ті, хто застосовують силу, захоплюють його.

13 Бо всі пророки й закон пророкували до Івана;

14 і коли хочете знати, Він - Ілля, який має прийти.

15 Хто має вуха, нехай слухає.

16 З ким мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, що сидять на майданах і гукають до інших,

17 кажучи: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали; ми голосили, та ви не били себе в груди.

18 Бо прийшов Іван, що не їсть, не п'є, а вони кажуть: Біса має.

19 Прийшов Син Людський, що їсть і п'є, і вони кажуть: Ось ця людина ненажера і п'яниця, друг митників та грішників. І виправдалася премудрість власними ділами.

20 Тоді почав [Ісус] докоряти містам, у яких сталося найбільш з Його див, за те, що вони не покаялися:

21 Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті дива, які сталися у вас, вони давно були б покаялися у волосяниці та в попелі.

22 Однак кажу вам: Тирові й Сидонові буде легше в день суду, ніж вам.

23 І ти, Капернауме, чи до небес піднімешся? До пекла зійдеш: бо коли б дива, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині.

24 Тож кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі.

25 Відтак, відповідаючи, Ісус сказав: Славлю тебе, Батьку, Господи неба й землі, що втаїв ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.

26 Так, Батьку, бо то було тобі до вподоби.

27 Мені все передано Моїм Батьком, і ніхто не знає Сина, тільки Батько; ані Батька ніхто не знає, лише Син - і той, кому тільки хоче Син відкрити.

28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас.

29 Візьміть моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, і знайдете спокій своїм душам.

30 Бо моє ярмо любе і мій тягар легкий.

Вiд Матвiя 12

1 У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами. Учні Його зголодніли і почали зривати колосся та їсти.

2 А фарисеї, побачивши те, сказали Йому: Он твої учні роблять те, що не годиться робити в суботу.

3 Він відповів їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів був він і ті, що були з ним?

4 Коли увійшов до Божого дому і з'їв хліби покладання, що їх, за винятком самих священиків, не годилося їсти ні йому, ані тим, що були з ним;

5 Або хіба ви не читали у законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу і є невинні?

6 Я ж кажу вам, що тут більше, ніж храм.

7 Коли б же ви збагнули, що означає: Я милосердя хочу, а не жертви, то ніколи не засуджували б невинних.

8 Бо Син Людський є володарем і суботи.

9 І вийшовши звідти, прийшов до їхньої синаґоґи;

10 там був чоловік, що мав суху руку. І запитали Його, кажучи: Чи не годиться в суботу зціляти? Це щоб Його звинуватити.

11 А Він сказав їм: Чи є хтось між вами, що має одну вівцю і не візьме та не витягне її з ями, коли вона впаде туди в суботу?

12 А наскільки вартішою від вівці є людина! Тому годиться і в суботу робити добро.

13 Тоді каже чоловікові: Простягни свою руку. Той простягнув, і вона стала здоровою, як і друга.

14 А фарисеї вийшли і вчинили проти Нього змову - як Його погубити.

15 Ісус же, довідавшись про те, пішов звідти. І за Ним пішла сила народу; Він вздоровив їх усіх,

16 але застеріг їх, щоб не виявляти Його,

17 аби збулося те, що сказав пророк Ісая, який мовить:

18 Ото мій слуга, якого Я обрав, мій улюблений, що Його вподобала душа моя; Я покладу Духа мого на Нього, і Він сповіщатиме суд поганам.

19 Він не змагатиметься, не кричатиме, ніхто не почує на майданах Його голосу.

20 Надломаної тростини не доламає і ґнота, що тліє, не загасить, доки не доведе присуду до перемоги.

21 І на Його ім'я надіятимуться погани.

22 Тоді привели до Нього біснуватого, сліпого та німого, - і Він зцілив його, так що сліпий [і німий] заговорив і побачив.

23 Дивувалися всі люди й казали: Чи не є це [Христос], Син Давида?

24 Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше як Вельзевулом, князем бісівським.

25 А Ісус, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, що розділилося зсередини, запустіє; і кожне місто чи дім, що розділилися самі в собі, не встоять.

26 І коли сатана виганяє сатану, Він сам у собі розділився; отож, як устоїть його царство?

27 Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ваші сини ким виганяють? Отже, вони будуть вам суддями.

28 Коли ж Я Божим Духом виганяю бісів, то прийшло до вас Царство Боже.

29 Або як може хтось увійти до оселі сильного й пограбувати його майно, коли раніше не зв'яже сильного? І лише тоді його дім пограбує.

30 Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той розкидає.

31 Через те кажу вам, що кожен гріх і кожна хула будуть прощені людям, а хула проти Духа не буде відпущена.

32 І хто тільки скаже слово проти Сина Людського, проститься йому; а хто скаже проти Духа Святого, не відпуститься йому ані в цьому світі, ані в майбутньому.

33 Або виплекайте добре дерево, то й плід його добрий; а виплекайте погане дерево, то й плід його поганий: бо дерево пізнається з плоду.

34 Роде гадючий, як ви можете добре говорити, будучи злими? Бо з повноти серця промовляють уста.

35 Добра людина з доброго скарбу добро виносить, а зла людина зі злого скарбу виносить зло.

36 Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, що люди скажуть, відповідатимуть у судний день;

37 бо за словами своїми будеш виправданий, і за словами своїми будеш засуджений.

38 Тоді озвалися деякі з книжників та фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе бачити знак.

39 А Він у відповідь їм сказав: Поганий і перелюбний рід шукає знаку, та знаку не дасться йому, хіба лише знак Йони пророка.

40 Бо так, як Йона був у нутрі кита три дні і три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі.

41 Мужі ніневійські стануть на суді з цим родом і засудять Його, бо вони покаялися на Йонину проповідь, а тут - більше, ніж Йона.

42 Цариця півдня стане на суді з цим родом і засудить Його, бо вона прийшла з краю світу, щоб послухати мудрість Соломона, а тут - більший від Соломона.

43 А коли нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи відпочинку, але не знаходить.

44 Тоді каже: Повернуся бо до своєї хати, звідки вийшов. Повертається і знаходить її порожньою, заметеною та прибраною.

45 Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і кінець тієї людини буде гірший від початку. Так буде й цьому злому родові.

46 Коли Він ще промовляв до людей, то Його мати та брати стояли надворі, намагаючись спілкуватися з ним.

47 Хтось сказав Йому: Ось твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи з тобою розмовляти.

48 Він же відповів тому, хто говорив до нього: А хто моя мати і хто мої брати?

49 Простягнувши свою руку до Своїх учнів, сказав: Ось моя мати і мої брати.

50 Бо хто чинить волю мого Батька, який на небі, той є Моїм братом, і сестрою, і матір'ю.

Вiд Матвiя 13

1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;

2 і зібралися коло Нього численні юрби; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.

3 Він багато говорив їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.

4 І як він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та видзьобали його.

5 Інше впало на кам'яний ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі;

6 а як зійшло сонце, вигоріло і, не маючи кореня, всохло.

7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.

8 Інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто разів, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.

9 Хто має вуха, [щоб слухати,] нехай слухає.

10 Підійшовши, учні сказали Йому: Чому ти говориш до них притчами?

11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.

12 Бо хто має, тому дасться, і матиме понад міру; а хто не має, то й те, що має, відбереться від нього.

13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, - не чують і не розуміють;

14 і збувається в них пророцтво Ісаї, який каже: Слухом почуєте, та не будете розуміти, і, дивлячись, завважите, та не будете бачити.

15 Бо огрубіло серце в цього народу, і вухами недочувають, і свої очі зажмурили, щоб не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, аби Я зцілив їх.

16 Ваші ж очі щасливі, бо бачать, і ваші вуха, бо чують;

17 щиру правду кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.

18 Отже, послухайте притчу про сіяча.

19 До кожного, що слухає слово Царства і не розуміє, приходить лукавий і забирає посіяне в його серці; це те, що сіяне при дорозі.

20 А посіяне на на кам'янистому - це той, що слухає слово і негайно з радістю його приймає,

21 але не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настає скрута або переслідування через слово, він швидко спокушується.

22 Посіяне в тернях - це той, що слухає слово, але клопоти світу та омана багатства глушать те слово і воно лишається без плоду.

23 А посіяне в добру землю - це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід - один родить у сто разів більше, один у шістдесят, один у тридцять.

24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до того, хто сіє добре насіння на своїм полі.

25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці та й пішов.

26 А як зійшло збіжжя і дало плід, тоді з'явився і кукіль.

27 Прийшли слуги господаря і сказали Йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

28 А Він сказав ім: Ворожа людина це зробила. І кажуть Йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?

29 Він же сказав: Ні, бо, вириваючи кукіль, щоб ви часом не повиривали з ним пшениці.

30 Залиште, щоб росло і те, й те разом до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та зв'яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю складіть до моєї клуні.

31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своїм полі;

32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і гніздяться на його гілках.

33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, доки все не вкисне.

34 Це все казав Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не казав,

35 щоб збулося сказане пророком, що промовляє: Відкрию уста мої в притчах, виявлю сховане від початку світу.

36 Залишивши натовп, прийшов до хати. І приступили до Нього учні Його, кажучи: Роз'ясни нам притчу про польовий кукіль.

37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, що посіяв добре насіння, - це Син Людський,

38 а поле - це світ; добре ж насіння - це сини Царства; кукіль посіяв, - це диявол; жнива - це кінець світу; а женці - це ангели.

40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу;

41 Син Людський пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,

42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

43 Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Батька свого. Хто має вуха, нехай слухає.

44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого на полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радости йде та продає все, що має, й купує те поле.

45 Ще Царство Небесне подібне до людини - купця, що шукає гарних перлин:

46 знайшовши ж одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

47 Царство Небесне подібне також до невода, вкиненого в море, що назбирав усякої всячини,

48 якого, коли він наповниться і витягнуть його на берег, сівши, виберуть усе добре до посудин, а погане викинуть геть.

49 Так буде при кінці світу: вийдуть ангели і відлучать злих з-поміж праведних,

50 який людина у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

51 [Каже їм Ісус:] Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.

52 Він же сказав їм: Задля цього кожний книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, що видобуває зі своєї скарбниці нове й старе.

53 Коли скінчив Ісус ці притчі, пішов звідти.

54 Прийшовши до своєї батьківщини, навчав їх у їхній синаґозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сили?

55 Хіба Він не Син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?

56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?

57 Обурювались ним. Ісус же сказав їм: Пророк не має шани тільки в своїй батьківщині та в своїй хаті

58 І не зробив там багатьох див через їхнє невірство.

Вiд Матвiя 14

1 На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса

2 і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; Він воскрес із мертвих і тому сили діють у ньому.

3 Бо Ірод, схопивши Івана, зв'язав його й посадив до в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа.

4 Бо Іван казав йому: Не годиться тобі її мати.

5 Він хотів за ці слова його забити, та злякався юрби, що вважала його пророком.

6 Коли був день народження Ірода, Іродіядина дочка танцювала посередині й сподобалася Іродові;

7 він клятвено обіцяв їй дати те, чого тільки попросить.

8 Вона, з намови своєї матері, казала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя.

9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи, наказав дати;

10 послав відтяти голову Іванові у в'язниці.

11 Голову принесли на полумиску та дали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

12 Прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; пішли й сповістили Ісуса.

13 Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце, усамітнився; довідавшись про те, юрби пішли за Ним пішки з міст.

14 Вийшовши, [Ісус] побачив велику юрбу, змилосердився над ними і вздоровив їхніх недужих.

15 А як звечоріло, приступили до Нього учні, кажучи: Місце пустинне і година вже пізня, відпусти людей, щоб, пішовши в села, купили собі їжу.

16 Ісус же сказав їм: Не треба їм іти, дайте ви їм їсти.

17 А вони кажуть Йому: Маємо тут хіба п'ять хлібів та дві риби.

18 А Він велів: Принесіть їх мені сюди.

19 І, наказавши юрбам полягати на траві, узявши п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні - народові.

20 І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів.

21 А тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

22 І зараз же звелів [Ісус своїм] учням увійти до човна і пливти перед Ним на той бік, а Він тим часом відпустить людей.

23 Відпустивши юрби, вийшов сам на гору, щоб помолитися. Як звечоріло, був там сам - один.

24 Човен уже був далеко від берега, його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

25 У четверту сторожу ночі [Ісус] прийшов до них, ступаючи по морю.

26 А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

27 Зараз же сказав їм Ісус: Сміливіше, це я, не бійтеся.

28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді.

29 Він же сказав: Прийди. І вилізши з човна, Петро пішов по воді, щоб прийти до Ісуса.

30 Бачачи сильний вітер, злякався, почав тонути і крикнув, кажучи: Господи, врятуй мене!

31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?

32 Як увійшли вони до човна, вітер ущух.

33 А ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: Ти справді Божий Син.

34 Перепливши, ступили на землю Ґенезаретську.

35 Пізнавши його, люди цієї місцевости сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

36 і благали його, щоб тільки доторкнутися до краю його одягу; і ті, що доторкалися, - врятувалися.

Вiд Матвiя 15

1 Тоді приступають до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима й кажуть:

2 Чому твої учні переступають Завіти предків: не миють своїх рук, коли їдять хліб.

3 А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?

4 Адже Бог сказав: Шануй батька та матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай буде скараний на смерть.

5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би Я міг допомогти вам, є дар для Бога;

6 тож може й не шанувати свого батька [чи матері]. Так і ви - задля ваших передань паплюжите заповідь Божу.

7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:

8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами,] губами шанує Мене, серце ж їх далеко від Мене;

9 даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей.

10 Закликавши юрбу, сказав їм: Слухайте й розумійте:

11 не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.

12 Тоді учні, приступивши, кажуть йому: Чи не знаєш, що фарисеї, почувши слово, спокусилися?

13 Він же у відповідь сказав: Кожна рослина, якого не насадив мій Небесний Батько, буде викорінений.

14 Облиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпець веде сліпця, обидва впадуть у яму.

15 У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.

16 Ісус же відповів: То й досі ви без розуміння?

17 Не розумієте, що все, що входить в уста, іде до живота і випадає з відходами?

18 А те, що виходить з уст, виходить із серця, та оскверняє людину.

19 Бо з серця виходять лукаві думки, убивства, перелюби, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, хули.

20 Це те, що опоганює людину; їсти ж невмитими руками - не опоганює людини.

21 Вийшовши звідти, Ісус попрямував до околиць Тира й Сидона.

22 Жінка-хананейка з тих околиць вийшла і кричала, кажучи: Господи, Сину Давидів, змилосердись наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс.

23 Він не відповів їй жодним словом. Підійшли Його учні та почали благати Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.

24 Він сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.

25 Та ж підійшла, вклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені.

26 А Він у відповідь сказав: Негаразд відбирати хліб у дітей і давати щенятам.

27 Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів.

28 Тоді Ісус відповів їй і сказав: О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті.

29 І, відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, зійшовши на гору, сів там.

30 Приступили до Нього численні юрби, маючи при собі кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших; і клали їх до Його ніг, а Він лікував їх.

31 І юрба дивувалася, бачачи, що німі розмовляють, каліки здорові, кульгаві ходять і сліпі бачать; - і прославляли Бога Ізраїльського.

32 Ісус же, покликавши своїх учнів, сказав: Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти; не хочу відпустити їх голодними, щоб часом не знесилились в дорозі.

33 Кажуть Йому учні: Звідки нам у пустині взяти стільки хлібів, аби нагодувати таку юрбу?

34 А Ісус питає: Скільки хлібів маєте? Вони сказали: Сім і трохи рибин.

35 Звелівши юрбі розлягатися на землі,

36 Він узяв сім хлібів та рибу і, віддавши хвалу, переломив та дав учням, а учні - людям.

37 Усі їли й понаїдалися. І зібрали сім повних кошиків шматів, що залишилися.

38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

39 Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.

Вiд Матвiя 16

1 Надійшли фарисеї та садукеї і, випробовуючи Його, попросили показати їм знак з неба.

2 А Він у відповідь сказав їм: Як вечір настає, кажете: Буде погода, бо червоне небо.

3 А вранці: Буде негода, бо червоне небо захмарюється. Отже, вигляд неба вирізнити можете, а знаків часу не здатні?

4 Лукавий і перелюбний рід шукає знаку, але знаку Йому не дасться, хіба що Йонин знак. І, полишивши їх, відійшов.

5 А учні переправивши на той бік, забули взяти хліба.

6 Ісус сказав їм: Будьте уважні й стережіться закваски фарисейської і садукейської.

7 Вони ж роздумували над цим і казали, що не взяли хлібів.

8 Помітивше це, Ісус вимовив: Чому думаєте про себе, маловіри, що не маєте хлібів?

9 Чи й досі не розумієте, не пам'ятаєте п'ятьох хлібів на п'ять тисяч, а скільки кошиків ви зібрали?

10 Ані сімох хлібів чотирьом тисячам, і скільки кошиків ви зібрали?

11 Як ви не розумієте, що не про хліби казав Я вам? Але стережіться закваски фарисейської та садукейської.

12 Тоді зрозуміли, що Він сказав їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.

13 Прийшовши в околиці Кесарії Пилипової, Ісус питав своїх учнів, кажучи: За кого люди вважають Сина Людського?

14 Вони відповіли: Одні за Івана Хрестителя, другі за Іллю, інші за Єремію або за одного з пророків.

15 Каже їм [Ісус]: А ви Мене за кого маєте?

16 У відповідь Симон-Петро прорік: Ти є Христос, Син Бога живого.

17 Ісус відповів Йому і сказав: Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а мій Батько Небесний.

18 Я тобі кажу, що ти - Петро; і на цім камені Я збудую свою церкву, і брами пекла не здолають її.

19 Я дам тобі ключі Небесного Царства, і те, що ти зв'яжеж на землі, буде зв'язане на небі; і те, що ти розв'яжеж на землі, буде розв'язане на небі.

20 Тоді заборонив [Ісус своїм] учням казати будь-кому, що Він - Христос.

21 Відтоді Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому потрібно йти до Єрусалима та багато страждати від старшин, архиєреїв та книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути.

22 Петро, відкликавши Його осторонь, почав докоряти Йому, кажучи: Змилосердься над собою, Господи; хай цього тобі не станеться.

23 А Він, обернувшись, сказав Петрові: Відійди від Мене, сатано, ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське.

24 Далі Ісус сказав своїм учням: Коли хтось хоче за Мною йти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною.

25 Бо коли хто хоче врятувати свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її.

26 Бо яка користь людині, коли вона увесь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу?

27 Адже прийде Син Людський у славі свого Батька з ангелами своїми і тоді віддасть кожному згідно з його ділами.

28 Щиру правду кажу вам, що декотрі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті, доки не побачать Сина Людського, що йде в своєму Царстві.

Вiд Матвiя 17

1 Через шість днів Ісус бере Петра, Якова та його брата Івана і виводить їх окремо на високу гору.

2 І переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, мов сонце, одяг став білий, мов світло.

3 І ось з'явилися Мойсей та Ілля, що говорили з Ним.

4 Озвавшись, Петро сказав Ісусові: Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, напну тут три намети: одне тобі, одне Мойсейові і одне Іллі.

5 Поки Він говорив, ясна хмара затінила їх, і з хмари пролунав голос: Цей мій улюблений Син, якого Я вподобав; Його слухайте.

6 Почувши це, учні попадали долілиць і дуже злякалися.

7 Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: Устаньте й не бійтеся.

8 Підвівши свої очі, учні не не побачили нікого, крім самого Ісуса.

9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм, кажучи: Нікому не розповідайте про видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

10 І запитали Його учні, кажучи: Чому книжники кажуть, що спочатку має прийти Ілля?

11 Ісус відповів їм і сказав: Ілля прийде і все приготує.

12 Проте кажу вам, що Ілля вже прийшов, та його не впізнали, але зробили з ним те, що хотіли. Так і Син Людський має від них постраждати.

13 Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Івана Хрестителя.

14 Коли прийшли до юрби, приступив до Нього один чоловік і, припавши Йому до ніг,

15 каже: Господи, помилуй мого сина, бо він сновида і тяжко терпить: часто кидається у вогонь, часто й у воду.

16 Я привів був його до твоїх учнів, та вони не змогли його вилікувати.

17 Ісус сказав у відповідь: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть мені його сюди.

18 І погрозив йому Ісус, і біс вийшов з нього. Юнак видужав тієї ж миті.

19 Тоді учні, приступивши до Ісуса, що був на самоті, сказали: Чому ми не змогли його вигнати?

20 Він сказав їм: Через ваше маловірство. Щиру правду кажу вам: коли маєте віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: Перейди звідси туди - і вона перейде; і ніщо не буде для вас неможливим.

21 [Цей же рід не виходить інакше - тільки молитвою і постом.]

22 Коли були вони в Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий у руки людям,

23 і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І вони дуже засмутилися.

24 Коли вони прийшли до Капернаума, наблизилися збирачі дидрахм до Петра і спитали: А ваш Учитель заплатить дідрахми?

25 Каже: Так. А коли увійшов до хати, випередив його Ісус, промовивши: Як тобі здається, Симоне? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Зі своїх синів чи з чужих?

26 Коли відповів: Із чужих, то Ісус сказав йому: Отож, сини вільні.

27 Але, щоб ми не спокусили їх, піди до моря, закинь вудку, візьми рибину, яка першою попадеться, і, відкривши їй рота, знайдеш статир: візьми його й дай їм за Мене і за себе.

Вiд Матвiя 18

1 Тієї години підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небеснім?

2 Покликав Ісус дитину, поставив її серед них

3 і сказав: Щиру правду кажу вам, якщо не навернетеся й не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне.

4 Отже, хто упокориться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім.

5 Хто приймає таку дитину в моє ім'я, той Мене приймає.

6 А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у Мене, тому краще повісити ослячі жорна на шию і бути втопленим у морській глибині.

7 Горе світові від спокус; бо потрібно, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять.

8 Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкиненим у вогонь вічний.

9 Коли твоє око тебе спокушає, вирви його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у вогняну геєну.

10 Стережіться, щоб ви не гордували жодним з цих малих; бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Батька.

11 Син Людський прийшов знайти і врятувати те, що згинуло.]

12 Як ви гадаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев'яносто дев'ять у горах і не піде шукати тої, що заблукала?

13 І коли станеться, що знайде її, щиру правду кажу вам, що радіє нею більше, ніж дев'яносто дев'ятьма, що не заблукали.

14 Так само нема і в Батька вашого Небесного бажання, щоб загинув один із тих малих.

15 Коли згрішить твій брат проти тебе, піди й дорікни йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата;

16 а коли не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб не покине двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово;

17 коли не послухає їх, скажи церкві; а коли й церкви не послухає, хай буде тобі як поганин і митар.

18 Щиру правду кажу вам: усе те, що зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі; і все те, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі.

19 Знову щиру правду кажу вам: коли двоє з вас дійдуть згоди просити про будь-яку річ, яку лиш просять, буде їм дано від мого Батька Небесного.

20 Бо де зійшлося двоє або троє, зібрані заради Мене, там і Я серед них.

21 Тоді, приступивши до Нього, Петро сказав: Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів?

22 Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім.

23 Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, що хотів розрахуватися зі своїми рабами.

24 Як заходився він розраховуватися, привели йому одного боржника на десять тисяч талантів.

25 А що той не мав чим віддати, пан наказав його продати, і жінку, і дітей, і все, що має, і віддати.

26 Тоді раб, упавши, кланявся йому й казав: Потерпи ще мені і все тобі віддам.

27 Змилосердившись, пан того раба простив йому і відпустив борг.

28 Вийшовши, той раб зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, кажучи: Віддай те, що винен.

29 Той, другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все віддам тобі.

30 Він же не схотів, а вкинув його до в'язниці, доки не віддасть борг.

31 Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все сподіяне.

32 Тоді його пан покликав його й каже йому: Лукавий рабе, увесь той борг відпустив я тобі, бо ти ублагав мене.

33 Чи не годилося і тобі змилосердитися над твоїм співрабом, як я змилосердився над тобою?

34 Розгнівавши, його пан передав його катам, доки не віддасть усього боргу.

35 Так і мій Батько Небесний чинитиме з вами, якщо не пробачите в серцях ваших кожний братові своєму [його провини].

Вiд Матвiя 19

1 Коли Ісус скінчив ці слова, Він вийшов з Галилеї і прибув до юдейських околиць, що за Йорданом.

2 За Ним пішли великі юрби, і Він оздоровив їх там.

3 Приступили до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, сказали: Чи годиться чоловікові відпустити свою жінку з усякої причини?

4 А Він у відповідь сказав: Чи не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою?

5 І мовив: Тому лишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом.

6 То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог спарував, людина хай не роз'єднує.

7 Кажуть Йому: А чому ж Мойсей звелів давати лист розлучення та її відпустити?

8 Каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам відпускати своїх жінок, але спочатку так не було.

9 Кажу ж вам, що хто лиш відпустить свою жінку, за винятком причини розпусти, і одружується з іншою, чинить перелюб, [і хто ожениться з відпущеною, чинить перелюб].

10 Кажуть Йому Його учні: Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитися.

11 Він же сказав їм: Не всі осягають це слово, а лише ті, кому дано.

12 Бо є скопці, що такими народилися з лона матері; є скопці, що їх оскопили люди, і є скопці, що оскопили самі себе задля Царства Небесного. Хто може осягнути, хай це осягне.

13 Тоді привели до Нього дітей, щоб руки поклав на них і помолився, а учні заборонили їм.

14 Ісус сказав: Залишіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне є для них.

15 І поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось один, приступивши, сказав Йому: Учителю, що доброго маю робити, щоб мав я вічне життя?

17 Ісус сказав йому: Чому Мене питаєш про добро? Добрий лише один Бог. Як хочеш увійти до життя, додержуй заповідей.

18 Питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво,

19 шануй батька й матір і люби ближнього свого, як самого себе.

20 Каже Йому юнак: Це все зберіг я [змалку]; чого ще мені бракує?

21 Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним, і матимеш скарб на небі; а тоді йди за Мною.

22 Почувши це слово, юнак із сумом відійшов, бо мав великі маєтки.

23 А Ісус сказав своїм учням: Щиру правду кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.

24 І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

25 Почувши це, учні дуже здивувалися і сказали: То хто ж може спастися?

26 Поглянувши на них, Ісус сказав: Для людей це неможливе, а для Бога все можливе.

27 Тоді Петро відповів йому і сказав: Ось ми лишили все й пішли за тобою, то що нам буде?

28 Ісус же сказав: Щиру правду кажу вам, що ви, хто пішов за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля.

29 І кожен, хто задля мого імени полишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, [або жінку,] або дітей, або поля, той одержить у сто разів більше і матиме в спадок вічне життя.

30 Багато перших - будуть останніми; а останні - першими.

Вiд Матвiя 20

1 Царство Небесне подібне до господаря, що вийшов якось уранці найняти робітників до свого виноградника.

2 Погодившись з робітниками по динарію на день, послав їх до свого виноградника.

3 Вийшовши о третій годині, побачив інших, що стояли без діла на базарі,

4 і сказав їм: Ідіть і ви до виноградника - і дам вам по справедливості.

5 Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о дев'ятій годинах, зробив так само.

6 Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, що стояли, і каже їм: Чому ви стоїте тут без діла цілий день?

7 Кажуть йому: Бо нас ніхто не найняв. Каже їм: Ідіть і ви до виноградника [мого і дістанете, що вам належить].

8 Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших.

9 Ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.

10 Перші, прийшовши, думали, що одержать більше, але й вони дістали по динарію.

11 Відтак одержавши, нарікали на пана,

12 кажучи: Оці останні попрацювали одну годину, а ти зрівняв їх з нами, які знесли тягар дня і спеку.

13 Він у відповідь сказав одному з них: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною?

14 Візьми своє і йди. Хочу й цьому останньому дати так, як тобі:

15 хіба не можна мені зробити з моїм те, що я хочу? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий?

16 Тоді останні будуть першими, а перші останніми, [бо багато є покликаних, а мало обраних].

17 Прямуючи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо і дорогою сказав їм:

18 Ось ідемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий архиєреям та книжникам, і засудять Його на смерть,

19 і видадуть Його поганим на наругу, на катування та розп'яття; а третього дня воскресне.

20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього.

21 Він сказав їй: Чого бажаєш? Вона відповідає: Звели, щоб двоє моїх синів сіли - один праворуч тебе, а другий - ліворуч у твоїм Царстві.

22 У відповідь Ісус мовив: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити? [Або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?] Кажуть Йому: Можемо.

23 Каже їм: Отже, чашу мою питимете [і хрещенням, яким Я хрещуся, хреститиметеся]; але щоб сісти по моїх правиці й лівиці, не моє це давати, а лише кому приготував мій Батько.

24 Почувши це, десятеро обурилися двома братами.

25 Ісус же, прикликавши їх, сказав: Знаєте, що князі поган володіють ними, а сильні світу панують над ними.

26 Не так буде у вас: якщо хто хоче між вами стати великим, той хай буде вам слугою,

27 і хто лиш хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом;

28 так само і Син Людський - прийшов Він не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити й дати свою душу як викуп за багатьох.

29 Коли вони виходили з Єрихона, за Ним пішов численний натовп.

30 І ось два сліпці, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, закричали: Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів.

31 Юрба втихомирювала їх, щоб замовкли, а вони ще більше голосили, кажучи: Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів.

32 Ісус зупинився, покликав їх і мовив: Чого хочете, щоб Я зробив вам?

33 Кажуть Йому: Господи, аби відкрилися наші очі.

34 Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей, вони враз стали видючими й пішли за Ним.

Вiд Матвiя 21

1 Коли наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,

2 повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив'язі і ослятко з нею; відв'яжіть і приведіть до Мене.

3 Коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь їх потребує, і тут же відішле їх.

4 Сталося це, щоб збулося сказане пророком, який мовив:

5 Скажіть сіонській дочці: Ось твій Цар прямує до тебе, лагідний і верхи на ослиці та ослятку, синові под'яремної.

6 Учні пішли і зробили так, як їм звелів Ісус,

7 привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.

8 А великі юрби стелили свою одіж по дорозі, інші зрізали гілля з дерев і клали по дорозі.

9 Люди, що йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, кажучи: Осанна Синові Давидовому: благословен, хто йде в ім'я Господнє; осанна на висотах.

10 Коли Він увійшов до Єрусалима, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

11 А юрби казали: Це Ісус, Пророк із Назарета Галилейського.

12 Ісус увійшов до храму і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів і ослони тих, що продавали голубів,

13 і каже їм: Написано: Мій дім назветься домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.

14 Приступили до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він вилікував їх.

15 Архиєреї та книжники, побачивши чуда, які Він творив, і дітей, що вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому,

16 обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так. Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, що ссуть, здобуду хвалу?

17 Лишивши їх, вийшов геть з міста до Витанії і там замешкав.

18 Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.

19 Побачивши одну смоковницю при дорозі, підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде з тебе плоду. І смоковниця враз усохла.

20 Учні, побачивши це, здивувалися і кажуть: Як це - смоковниця вмить усохла?

21 У відповідь Ісус сказав їм: Щиру правду кажу вам, якщо матимете віру і не сумніватиметесь, то не тільки зробите те, що зі смоковницею, але коли й цій горі скажете: піднесися і кинься в море - так і станеться.

22 І все, що попросите в молитві з вірою, - одержите.

23 Коли ввійшов Він до храму, приступили архиєреї і старшини народу до Нього, коли навчав, і питають: Якою владою ти це чиниш? І хто тобі дав цю владу?

24 У відповідь Ісус сказав їм: Поставлю і Я вам одне запитання; - якщо на нього відповісте мені, то і Я вам скажу, якою владою це чиню.

25 Хрещення Іванове звідкіля було? З неба чи від людей? Вони міркували між собою: Якщо скажемо: з неба, - скаже нам: то чому ви не повірили Йому?

26 Якщо ж скажемо: від людей, - боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка.

27 І відповіли Ісусові і сказали: Не знаємо. Тоді і Він мовив їм: І Я вам не скажу, якою владою це чиню.

28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Дитино іди, попрацюй сьогодні у винограднику.

29 Він у відповідь сказав: Не хочу; а пізніше, розкаявшись, пішов.

30 Приступивши до другого, сказав так само. Той у відповідь сказав: Я іду, пане, але не пішов.

31 Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший. Мовить їм Ісус: Щиру правду кажу вам, що митники й розпусниці випереджають вас у Царстві Божому.

32 Бо прийшов до вас Іван дорогою справедливости, та ви не повірили йому; а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не розкаялися, і потім аби повірити йому.

33 Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, що насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому чавильню, збудував башту, найняв робітників і відійшов.

34 Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти плоди свої.

35 Робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.

36 Тоді він послав інших рабів, численніших від перших, але й з ними вчинили так само.

37 Нарешті послав до них свого сина, кажучи: посоромляться мого сина.

38 Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: цей - спадкоємець; ходімо убиймо його і матимемо його спадщину;

39 і схопивши його, викинули геть із виноградника та вбили.

40 Тож коли прийде господар виноградника, що зробить тим робітникам?

41 Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які віддаватимуть його плоди вчасно.

42 Каже їм Ісус: Чи не читали ви ніколи в Писаннях: Камінь, котрий будівничі відкинули, як непридатний саме він став наріжним: від Господа це сталося і є дивним в у очах наших?

43 Тому це кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, який даватиме його плоди.

44 І хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того розчавить.

45 Почувши Його притчі, архиєреї і фарисеї зрозуміли, що говорить про них;

46 і намагалися Його схопити, та злякалися людей, що мали Його за пророка.

Вiд Матвiя 22

1 У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи:

2 Схоже Царство Небесне на одного чоловіка - царя, що справив весілля своєму синові.

3 Послав своїх рабів закликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

4 Тоді знов послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: ось я приготував мій бенкет, моїх волів та годовану худобу зарізано і все готове; ходіть на весілля.

5 А вони, знехтувавши, відійшли: один на своє поле, другий на свій торг;

6 інші ж, схопивши його рабів, познущалися з них і повбивали.

7 Цар розгнівався, послав своїх вояків, вигубив убивць і спалив їхнє місто.

8 Тоді каже своїм рабам: Весілля готове, а запрошені були негідні;

9 тож ідіть на роздоріжжя і кого зустрінете, кличте на весілля.

10 Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, - і злих і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми.

11 Цар прийшов подивитися на тих, що зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг,

12 і каже йому: Друже, чому ти увійшов сюди без весільного одягу? Той мовчав.

13 Тоді сказав цар слугам: Зв'яжіть йому ноги й руки та вкиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів.

14 Бо багато є запрошених, але мало обраних.

15 Тоді фарисеї пішли і вчинили раду, щоб зловити Його на слові.

16 І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: Учителю, знаємо, що ти є правдомовний, справедливо навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей.

17 Тож скажи нам, як тобі здається: чи належить давати податок кесареві чи ні?

18 Зрозумівши їхню злобу, Ісус сказав: Чому Мене випробовуєте, лицеміри?

19 Покажіть мені податкову монету. Вони принесли Йому динарій.

20 А Він каже їм: Чий це образ і напис? Відповідають: Кесарів. Тоді Він каже їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Боже - Богові.

22 Почувши це, ті здивувалися і, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його,

24 кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, хай його брат візьме жінку його і воскресить насіння брата свого.

25 Було у нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи насіння, залишив дружину свою своєму братові;

26 так само й другий і третій - аж до сьомого.

27 Після всіх померла й жінка.

28 Тож у воскресінні котрого з сімох буде вона дружиною? Бо всі мали її.

29 У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої;

30 бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі.

31 Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке твердить:

32 Я є Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог не мертвих, а живих.

33 І почувши це, люди були вражені Його наукою.

34 А фарисеї, почувши, що Він замкнув уста садукеям, зібралися разом,

35 і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його:

36 Учителю, яка заповідь найбільша в законі?

37 Він же сказав йому: Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою;

38 це є перша і найбільша заповідь.

39 Друга - подібна до неї: люби свого ближнього, як самого себе.

40 На ці дві заповіді спираються увесь закон і пророки.

41 Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи:

42 Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.

43 Він мовить їм: То як же Давид у дусі називає Його Господом, кажучи:

44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги?

45 Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому Сином?

46 І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, і від того дня ніхто не наважувався більше Його запитувати.

Вiд Матвiя 23

1 Тоді Ісус промовив до юрби та до своїх учнів,

2 кажучи: На крісло Мойсея посідали книжники та фарисеї.

3 Усе, що лиш скажуть вам, робіть і зберігайте; але так, як вони, не чиніть; бо вони кажуть і не роблять.

4 В'яжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем не хочуть поворухнути.

5 Усі свої діла вони роблять, щоб їх бачили люди. Розширюють свої філактерії та побільшують китиці,

6 люблять перші місця на бенкетах, і перші місця в синаґоґах,

7 і вітання на майданах, щоб їх кликали люди: Учителю!

8 Вас нехай не називють учителями, бо є один ваш Учитель, а ви всі - брати.

9 І не звіть нікого на землі батьком, бо є один ваш Батько - Небесний.

10 Не називайтеся і наставниками, бо є один ваш Наставник - Христос.

11 Найбільший з вас хай буде вам слугою.

12 Бо хто себе піднесе, буде принижений, а той, хто принизить себе, - буде підвищений.

13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що ви замикаєте Царство Небесне перед людьми: і ви не входите, і тим, що йдуть, не даєте увійти.

14 [Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ковтаєте хати вдовиць, а про людське око довго молитеся, - за це матимете дуже тяжкий осуд.]

15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море і суходіл, аби здобути бодай одного новонаверненого, а коли коли це станеться, то робите його сином геєнни - удвічі гіршим за вас.

16 Горе вам, проводирі сліпі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винний.

17 Неорзумні й сліпі, бо що більше, - золото чи храм, що освячує золото?

18 І: Хто клянеться вівтарем, то це нічого; а хто клянеться даром, що на ньому, той винний.

19 Сліпці, що більше: дар чи вівтар, що освячує дар?

20 Отже, хто клянеться вівтарем, клянеться ним і тим, що є на ньому;

21 і хто клянеться храмом, клянеться ним і тим, хто живе в ньому,

22 і хто клянеться небом, клянеться Божим престолом і Тим, хто сидить на ньому.

23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з м'яти, кропу й кмину, а занедбуєте найважливіше в законі: суд, милосердя і віру; і це належить робити, і того не залишати.

24 Проводирі сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте.

25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чашу й полумисок, а всередині вони повні здирства та ненаситності.

26 Фарисею сліпий, очисть спершу спочатку чашу вередині, щоб і зовні вона була чиста.

27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подібні до гробів побілених, які зовні видаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечистоти.

28 Так і ви, зовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства й беззаконня.

29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророкам і прикрашаєте пам'ятники праведникам,

30 і кажете: Коли б ми жили в дні наших батьків, то не були б їхніми спільниками в пролитті крови пророків.

31 Отак свідчите самі собі, що ви є синами тих, які повбивали пророків.

32 І ви доповнюєте міру зла ваших батьків.

33 Змії, поріддя гадюче! Як утечете від засуду гєеннни?

34 Тому я посилаю до вас пророків і мудреців та книжників; з них деяких уб'єте і розіпнете, а деяких бичуватимете у ваших синаґоґах і гнатимете з міста до міста;

35 щоб упала на вас уся кров праведників, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили ви між храмом і вівтарем.

36 Щиру правду кажу вам, це все впаде на цей рід.

37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе, скільки разів хотів я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, то ви не захотіли.

38 Ось залишається вам дім ваш порожнім.

39 Кажу вам, не побачите Мене відтепер, доки не скажете: Благословен, хто йде в ім'я Господнє.

Вiд Матвiя 24

1 І, вийшовши, Ісус попрямував від храму; а Його учні приступили до Нього, щоб показати Йому будови храму.

2 Ісус у відповідь сказав їм: Чи не бачите це все? Щиру правду кажу вам, не лишиться тут камінь на камені, який не буде розвалений.

3 Коли Він сидів на Оливній горі, приступили до Нього учні на самоті, кажучи: Скажи нам, коли це буде, і який знак твого приходу та кінця віку?

4 У відповідь Ісус сказав їм: Стережіться, щоб хтось вас не ошукав:

5 бо багато хто прийде під Моїм ім'ям, кажучи: Я - Христос; і багатьох ошукають.

6 Ви почуєте про війни і чутки про війни, глядіть не жахайтеся: бо треба, щоб те сталося, але це ще не кінець.

7 Бо повстане народ проти народу, і царство піде на царство, і буде голод, [і пошесті,] і землетруси по різних місцях:

8 та це все лиш початок страждання.

9 Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть, і будете зненавиджені всіма народами через моє ім'я.

10 І тоді багато хто спокуситься, і один одного видаватиму, і зненавидять один одного;

11 і повстануть численні фальшиві пророки і ошукають багатьох,

12 і через поширення беззаконня охолоне любов багатьох.

13 А хто витримає те до кінця, той врятується.

14 І ця Євангелія Царства буде проповідувана по всьому світі на свідчення усім народам, - і тоді настане кінець.

15 Отже, коли побачите гидоту запустіння, що стоїть на святім місці, провіщену пророком Даниїлом, - хто читає, хай розуміє, -

16 тоді ті, що є в Юдеї, хай утікають у гори;

17 хто на даху, хай не сходить узяти те, що в його домі,

18 і хто на полі, хай не повертається назад узяти свій одяг.

19 Горе ж вагітним і тим, що годують грудьми в ті дні.

20 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталася взимку або в суботу.

21 Бо буде тоді велика скорбота, якої не було від початку світу дотепер і не буде.

22 Коли б не були ті дні вкорочені, не врятувався б ніхто. Але заради вибраних ті дні будуть укорочені.

23 Тоді, як хто вам скаже: Ось тут Христос або: Там, - не вірте.

24 Бо встануть лжехристи і лже пророки, чинитимуть великі знаки й чуда, щоб ошукати, якщо вдасться, - навіть і вибраних.

25 Ось Я попередив вас.

26 Отже, коли вам скажуть: Ось Він у пустині - не виходьте; Ось Він у криївках - не вірте;

27 бо як блискавка виходить зі сходу і з'являється аж на заході, такий буде й прихід Сина Людського;

28 де буде труп, там зберуться орли.

29 Одразу по тих днях скорботи сонце потьмяніє, і місяць не дасть свого світла, і зірки впадуть з неба, і небесні сили зрушаться.

30 І тоді з'явиться знак Сина Людського на небі, і заголосять усі племена землі і побачать Сина Людського, який йде по небесних хмарах з великою силою і славою;

31 і пошле Своїх ангелів з великою трубою, і зберуть Його вибранців з чотирьох вітрів з одного кінця неба до другого.

32 Від смоківниці навчіться притчі: коли вже її віття стане м'яким і з'явиться листя, знаєте, що близько літо;

33 так і ви, коли все це побачите, знайте, що вже близько, під дверима.

34 Щиру правду кажу вам, не мине цей рід, доки все це станеться.

35 Небо і земля мине, а мої слова не минуть.

36 Про той же день і годину ніхто не знає: ані небесні ангели, ані Син, тільки один Батько.

37 Бо так, як було за днів Ноя, так буде й за приходу Сина Людського.

38 Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і віддавалися - аж до того дня, як Ной увійшов до ковчега,

39 і ніхто не знав, доки не прийшов потоп і не забрав усіх, - так буде і в прихід Сина Людського.

40 Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;

41 дві, що молотимуть на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.

42 Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь.

43 Знайте, що коли б господар знав, у яку сторожу приходить злодій, пильнував би і не дав би підкопати свого дому.

44 Через це й ви будьте готові, бо Син Людський приходить у ту годину, про яку й не подумаєте.

45 Хто ж є вірним і мудрим рабом, що його поставить пан над своєю челяддю, щоб давати їм їжу вчасно?

46 Щасливий той раб, якого пан, прийшовши, знайде при роботі;

47 Щиру правду кажу вам, - поставить його над усім своїм маєтком.

48 А коли скаже той злий раб у своїм серці: Мій пан бариться,

49 і почне бити своїх товаришів, їсти та пити з п'яницями,

50 то прийде пан того раба в день, у який не очікує, і в годину, якої не знає;

51 розітне його навпіл і призначить долю йому з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

Вiд Матвiя 25

1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому.

2 П'ять із них були нерозумні, а п'ять - мудрі.

3 Нерозумні, взявши свої світильники, не взяли з собою оливи.

4 А мудрі взяли оливу в посудинах із своїми світильниками.

5 Оскільки молодий барився, всі задрімали й поснули.

6 Опівночі залунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!

7 Тоді всі ті діви встали і приготували свої світильники.

8 Нерозумні сказали мудрим: Дайте-но нам вашої оливи, бо наші світильники гаснуть.

9 А мудрі відповіли, кажучи: Щоб часом не забракло і нам і вам; краще йдіть до продавців та й купіть собі.

10 Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, що були готові, пішли з ним на весілля і замкнули двері.

11 Потім приходять і інші діви та й кажуть: Пане, пане, відчини нам.

12 А він у відповідь сказав: Щиру правду кажу вам, - я вас не знаю.

13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].

14 Один чоловік, відходячи, закликав своїх рабів та передав їм свій маєток;

15 одному дав п'ять талантів, другому два, а третьому один, - кожному згідно з його силою; відтак відійшов.

16 Той, що одержав п'ять талантів, негайно пішов, орудував ними і заробив ще п'ять;

17 так само той, що взяв два, заробив ще два.

18 А той, що одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.

19 Через довгий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.

20 Приступив той, що одержав був п'ять талантів, - приніс ще п'ять талантів і каже: Пане, п'ять талантів мені ти передав; ось іще п'ять талантів я придбав.

21 Сказав йому його пан: Рабе добрий і вірний: у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість твого пана.

22 Приступив і той, що одержав був два таланти, сказав: Пане, два таланти ти мені передав: ось іще два таланти я заробив.

23 Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана.

24 Приступив і той, що одержав був один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

25 Злякався я, пішов і сховав твій талант у землю: ось бери своє.

26 У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе, ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

27 Отож треба тобі було віддати мої гроші міняйлам, і тепер я взяв би своє з прибутком.

28 Тож візьміть у нього талант і дайте тому, що має десять талантів.

29 Бо тому, що має багато, дано буде, і матиме ще більше; а в того, який не має, й те, що має, забране буде в нього.

30 А нікчемного раба викиньте в непроглядну темряву; там буде плач і скрегіт зубів. [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.]

31 Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави;

32 і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх один від одного, як пастух відділяє овець від козлів.

33 І поставить овець праворуч, а козлів - ліворуч.

34 Тоді Цар скаже тим, що праворуч: Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу.

35 Бо голодував Я, і ви дали мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;

36 не мав одягу, і ви Мене зодягли; слабував, і ви Мене відвідали; у в'язниці був Я, і ви прийшли до Мене.

37 Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?

38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або голим і зодягли?

39 Коли ми бачили тебе хворого або у в'язниці, і прийшли до тебе?

40 Цар у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам: зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені.

41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, вготований дияволові та його ангелам.

42 Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;

43 чужинцем був, а ви не прийняли Мене; не мав одягу - а ви не зодягли Мене; хворим і у в'язниці, а ви не відвідали Мене.

44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або голим, або хворим, або у в'язниці і не прислужилися тобі?

45 Тоді у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам, бо не зробивши цього одному з найменших, ви не зробили й мені.

46 І підуть ті на вічну муку, а праведники - на життя вічне.

Вiд Матвiя 26

1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням:

2 Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.

3 Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на ім'я Каяфа

4 і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити;

5 тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі.

6 І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого,

7 до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову.

8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство?

9 Це можна було дорого продати і роздати бідним.

10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло;

11 бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.

12 Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон.

13 Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї.

14 Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв

15 і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет.

16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

17 Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху?

18 Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями.

19 Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху.

20 Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма.

21 І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть.

22 Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи?

23 А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть.

24 Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися.

25 Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав.

26 Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло.

27 Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі,

28 бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.

29 Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька.

30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

31 Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари.

32 А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.

33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся.

34 Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся.

35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні.

36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там.

37 І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.

38 Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.

39 І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.

40 Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною?

41 Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне.

42 Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля.

43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі.

44 Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово.

45 Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.

46 Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене.

47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу.

48 А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його.

49 Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його.

50 Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його.

51 І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо.

52 Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть.

53 Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?

54 Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися?

55 В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене.

56 Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли.

57 Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини.

58 Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.

59 Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його.

60 Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє

61 і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати.

62 Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать?

63 Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий.

64 Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах.

65 Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу.

66 Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти.

67 Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя,

68 кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив?

69 Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

70 Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш.

71 Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм.

72 І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини.

73 Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє.

74 Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень.

75 І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.

Вiд Матвiя 27

1 Коли настав ранок, усі архиєреї і старшини народу скликали раду проти Ісуса, щоб Його вбити;

2 зв'язавши Його, повели й передали правителеві Пилатові.

3 Тоді Юда, що Його видав, побачивши, що він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет архиєреям і старшинам,

4 кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Ти побачиш.

5 Тоді він кинув срібняки в храм, пішов геть і повісився.

6 Архиєреї ж, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крови.

7 Порадившись, купили на них гончарське поле, щоб ховати там чужинців.

8 Тому те поле досі зветься полем крови.

9 Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: І взяли вони тридцять срібняків - вартість того, що Його оцінили сини Ізраїля,

10 і дали їх за гончарське поле, як звелів був мені Господь.

11 Ісус же став перед правителем, і правитель запитав Його: Чи ти Юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш.

12 Коли архиєреї і старшини Його звинувачували, Він нічого не відповідав.

13 Тоді каже Йому Пилат: Хіба не чуєш, скільки проти тебе свідчать?

14 Але Він не відповідав Йому на жодне слово, тож правитель дуже дивувався.

15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в'язня, якого бажали.

16 Був же тоді відомий в'язень, що звався Варавою.

17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Вараву чи Ісуса, що зветься Христос?

18 Знав бо, що через заздрощі видали Його.

19 Коли Він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого з тим праведником; бо багато я потерпіла нині вві сні через Нього.

20 Архиєреї ж і старшини підмовили людей, щоб випросили Вараву, а Ісуса вбили.

21 Озвався правитель і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Вараву.

22 Сказав їм Пилат: А що маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Хай буде розіп'ятий.

23 Він же сказав: Який же злочин Він скоїв? А вони ще дужче кричали: Хай буде розіп'ятий.

24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові цього праведника, ви побачите.

25 У відповідь увесь народ волав: Кров Його на нас і на наших дітях.

26 Тоді відпустив їм Вараву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.

27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії, зібрали на Нього всю когорту.

28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю

29 і, сплівши вінець з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю Юдейський.

30 І, наплювавши на Нього, взяли тростину та били Його по голові.

31 Коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп'яття.

32 Виходячи ж, зустріли киринейського чоловіка на ім'я Симон, і Його змусили нести Його хрест.

33 Прийшовши на місце, яке зветься Ґолґота, що в перекладі означає Череп-місце,

34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю; але Він, покуштувавши, не схотів пити.

35 Ті ж, що розіп'яли Його, поділили Його одяг, кидаючи жереб;

36 сидячи, стерегли Його там.

37 Над Його головою прибили Його провину, написавши: Цей Ісус - Цар Юдейський.

38 Тоді розіп'яли з Ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч.

39 Ті, що проходили повз Нього, ганили Його, похитаючи головами

40 і кажучи: Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, порятуй-но себе самого; якщо ти Божий Син, то зійди з хреста.

41 Так само й архиєреї, глузуючи з книжниками та старшинами, говорили:

42 Інших врятував, а себе самого не може врятувати; Він Цар Ізраїльський, хай тепер зійде з хреста, і повіримо в Нього.

43 Він покладав надію на Бога, хай нині Його визволить, якщо хоче; бо сказав, що Він - Божий Син.

44 Так само ж розбійники, розп'яті з Ним, насміхалися з Нього.

45 Від шостої години темрява стала по всій землі до дев'ятої години.

46 О дев'ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи. Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже мій, Боже мій, навіщо ти Мене покинув?

47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали, що Він кличе Іллю.

48 Один з них, побігши враз, узяв губку, наповнив її оцтом, настромив на тростину, дав Йому пити.

49 Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Ілля Його рятувати.

50 Ісус же, знову голосно крикнувши, віддав духа.

51 І ось завіса храму роздерлася надвоє - згори додолу, земля затряслася, скелі порозпадалися;

52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих воскресли

53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.

54 А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися, кажучи: Справді Він був Божим Сином.

55 Були ж там багато жінок, що дивились здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.

56 Між ними була Марія Магдалина, Марія - мати Якова та Йосипа, мати Заведеєвих синів.

57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосип, який і сам був учнем в Ісуса;

58 він, приступивши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат наказав дати.

59 Узявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном

60 і поклав Його до своєї нової гробниці, що її висік у скелі, і, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.

61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, що сиділи напроти гробу.

62 Наступного ранку, що після п'ятниці, зібралися архиєреї та фарисеї до Пилата

63 й кажуть: Пане, ми пригадали, що той безумець сказав ще за життя: По трьох днях Я встану.

64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоб часом Його учні, прийшовши вночі, не вкрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих, бо буде ця остання омана гірша від першої.

65 Пилат сказав їм: Маєте сторожу; ідіть і забезпечте, як знаєте.

66 Вони пішли й забезпечили гробницю: запечатали камінь, поставили сторожу.

Вiд Матвiя 28

1 Після суботнього вечора, як розвиднялося першого дня після суботи, прийшла Марія Магдалина й інша Марія, щоб навідатися до гробу.

2 І ось стався великий землетрус, бо Господній ангел, зійшовши з неба, приступив, відкотив камінь від отвору гробниці і сів на ньому.

3 Був же Його вигляд, мов блискавка; а Його одяг білий, мов сніг.

4 Зі страху перед ним затряслася сторожа і стала, наче мертва.

5 Озвався ангел і сказав жінкам: Не бійтеся, бо знаю, що шукаєте Ісуса розіп'ятого;

6 немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав; ідіть подивіться на місце, де Він лежав.

7 Швидше ідіть та скажіть Його учням, що Він устав із мертвих; Він чекатиме вас у Галилеї, там Його й побачите; ось я сказав вам.

8 Вони квапливо відійшли від гробниці зі страхом та великою радістю; побігли, щоб сповістити Його учнів.

9 [Коли ж ішли сповістити Його учнів,] і ось Ісус зустрів їх, кажучи: Радійте. Вони ж, приступивши, обхопили Його ноги і вклонилися Йому.

10 Тоді каже їм Ісус: Не бійтеся, ідіть сповістіть моїх братів, щоб ішли до Галилеї, там Мене побачать.

11 Коли вони йшли, дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив архиєреїв про все, що сталося.

12 Зібравшись із старшинами та скликавши раду, дали доволі грошей воякам

13 і звеліли: Кажіть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми вмовимо його, і він вас не турбуватиме.

15 Вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І це слово розійшлося між юдеями - аж до сьогодні.

16 А одинадцять учнів пішли до Галилеї на гору, куди призначив їм Ісус,

17 і, побачивши Його, вклонилися, а деякі засумнівалися.

18 Ісус, приступивши, сказав їм: Дана мені вся влада на небі й на землі.

19 Отже, йдіть і вчіть усі народи, хрестячи їх в ім'я Батька, і Сина, і Святого Духа,

20 наставляючи їх, зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами в усі дні до закінчення віку. [Амінь].