1-е до коринтян 1

1 Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен -

2 Божій Церкві в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що на кожному місці кличуть ім'я нашого Господа Ісуса Христа, їхнього й нашого:

3 ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!

4 Завжди дякую моєму Богові за вас, за ласку Божу, дану вам у Христі Ісусі,

5 що в усьому збагатилися ви в ньому, усяким словом і всяким знанням,

6 оскільки свідчення Христа закріпилося в вас,

7 і вже не бракує ніякого дару ласки вам, що очікуєте об'явлення нашого Господа Ісуса Христа.

8 Він і закріпить вас аж до кінця бути бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.

9 Вірний Бог, який вас покликав до співучасти з його Сином - нашим Господом Ісусом Христом.

10 Благаю вас, брати, ім'ям нашого Господа Ісуса Христа, щоб ви всі одне говорили, щоб не було між вами розколів, щоб ви були з'єднані в однім розумінні і в одній думці.

11 Бо посланці від Хлої сказали мені про вас, мої брати, що серед вас є суперечки.

12 Маю на увазі те, що кожний з вас каже: я Павлів, я Аполлосів, я Кифин, я Христів.

13 Чи ж Христос розділився? Чи Павло розіп'явся за вас, або хрестилися ви в ім'я Павла?

14 Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, окрім Криспа і Гая,

15 щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім'я.

16 Охрестив же я і дім Степанів; більше не знаю, чи охрестив я кого іншого.

17 Бо Христос не послав мене хрестити, але благовістити, і то не в премудрості слова, щоб хрест Христа не втратив силу.

18 Бо слово про хрест є глупотою для тих, що гинуть, а для нас, які спасаємося, це Божа сила.

19 Бо написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину.

20 Де мудрий? Де вчений? Де дослідник цього віку? Хіба мудрість [цього] світу Бог не перетворив на глупоту?

21 Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в його Божій премудрості, то Бог зволив спасти тих, що вірять, глупотою проповіді.

22 Юдеї просять чуд, а греки шукають мудрости.

23 Ми ж проповідуємо розіп'ятого Христа - і для юдеїв це спокуса, а для греків - безумство.

24 Для самих же покликаних - і юдеїв і греків - Христа, Божу силу й Божу премудрість.

25 Бо й немудре Боже є розумнішим від людей, і немічне Боже є сильнішим від людей.

26 Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато хто мудрий тілом, небагато сильних, небагато шляхетних.

27 Але Бог вибрав безумне світу, щоб засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоб засоромити сильних,

28 і Бог вибрав неблагородне у світі, і погорджене, і незначне, щоб знесилити значуще,

29 щоб жодне тіло не похвалялося перед Богом.

30 Від нього ж і ви є в Христі Ісусі, який став для нас премудрістю від Бога, праведністю, і освяченням, і відкупленням,

31 щоб було, як ото написано: Хто хвалиться, - хай хвалиться в Господі.

1-е до коринтян 2

1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Боже таїнство вишуканими словами й мудрістю.

2 Бо я вважав за правильне не знати у вас нічого, як тільки Ісуса Христа, - і то розіп'ятого.

3 І я був перед вами у немочі, і в страху, і в великім тремтінні;

4 і моє слово, і моя проповідь - не в переконливих словах мудрости, але в об'яві Духа й сили,

5 щоб ваша віра була не в людській мудрості, а в Божій силі.

6 Ми говоримо про мудрість у досконалих - не мудрість цього віку і не про минущість володарів цього віку.

7 Але говоримо про Божу премудрість, сховану в тайні, яку визначив Бог перед віками нам на славу;

8 її ніхто з володарів цього віку не пізнав; бо якби були пізнали, то не розіп'яли б Господа слави.

9 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що до серця людини не приходило, - те приготував Бог тим, що його люблять!

10 Нам це Бог відкрив [своїм] Духом, бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі.

11 Бо хто з людей знає те, що є в людині? Хіба лише дух людини, який живе в ній! Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий.

12 Ми ж одержали не дух світу, але Дух, що від Бога, - щоб знати те, що дароване нам від Бога;

13 про що й говоримо не вченими словами людської мудрости, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з духовним.

14 Тілесна ж людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство і вона не може цього пізнати, бо це розсуджується духовно.

15 Духовна ж людина розсуджує все це, але сама ніким не судиться.

16 Бо хто пізнав розум Господній, хто навчить його? Ми ж маємо розум Христа!

1-е до коринтян 3

1 І я, брати, не міг до вас говорити, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.

2 Я напував вас молоком, а не їжею, бо ви не могли їсти, та й тепер ще не можете,

3 бо ви ще тілесні. Звідки між вами є заздрість, суперечки [й поділи], то хіба ви не тілесні, хіба не поступаєте як люди?

4 Бо коли хтось каже: Я Павлів, а інший: Я Аполосів, то чи ж ви не люди?

5 Хто такий Аполос? Або хто Павло? [Це тільки] служителі, через яких ви повірили, - кому скільки дав Господь.

6 Я посадив, Аполос поливав, а Бог виростив.

7 Тому ні той, що садить, ні той, що поливає, не є чимось, але Бог, що вирощує!

8 Хто садить і хто поливає - це одне; кожний дістане свою винагороду, згідно з власною працею.

9 Бо ми є Божими помічниками; ви є Божою нивою, Божою будівлею.

10 За Божою ласкою, яка мені дана, я, мов той мудрий будівничий, поклав підвалину, а інший будує на ній. Хай же кожний пильнує, як будує!

11 Бо ніхто не може покласти іншої підвалини, окрім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.

12 Коли хто будує на [цій] підвалині з золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна, соломи,

13 то діло кожного розкриється; день покаже, бо вогнем об'являється; сам же вогонь і випробує діло кожного, - яким воно є.

14 Коли чиєсь діло, яке він збудував, вистоїть, той одержить винагороду;

15 а в кого діло згорить, той зазнає шкоди; втім, сам спасеться, але так, наче через вогонь.

16 Чи не знаєте, що ви є Божим храмом і що Божий Дух живе в вас?

17 Якщо хто знищить Божий храм, того знищить Бог; адже Божий храм святий, а ним є ви.

18 Хай ніхто себе не ошукує. Як кому з вас здається, що він між вами мудрий у цьому вікові, хай стане дурним, щоб стати мудрим.

19 Бо мудрість цього світу є глупотою в Бога. Як ото написано: Він ловить премудрих у їхніх хитрощах.

20 І знову: Господь знає думки мудрих, що вони марні.

21 Тому хай ніхто не хвалиться між людьми, бо все воно ваше;

22 чи Павло, чи Аполос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє: все ваше!

23 Ви ж - Христові, а Христос - Божий.

1-е до коринтян 4

1 Нехай кожний уважає нас за слуг Христових та завідувачів Божих тайн.

2 Від завідувачів вимагається, щоб кожний був вірним.

3 Мені зовсім не залежить, як ви про мене судите, - або взагалі людський день; я і сам себе не суджу.

4 Хоч я ні в чому не відчуваю себе винним, але цим не виправдуюся. Той, хто мене судить, - це Господь.

5 Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь, який і освітить таємниці темряви і виявить задуми сердець, - тоді кожному буде похвала від Бога.

6 Це, брати, відніс я до себе й до Аполоса - задля вас, щоб ви навчилися від нас [думати] не більше від того, що написано; щоб ви не пишалися поміж собою та перед іншими.

7 Бо хто тебе виділяє? Що маєш, чого б ти не одержав? А якщо одержав, то чому хвалишся, мовби той, що не одержав?

8 Ось ви наситилися, ось ви збагатилися, і без нас стали панувати. О, якби ви насправді запанували, щоб і нам з вами панувати!

9 Але я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, наче приречених на смерть, - адже ж ми стали видовищем для світу, - і ангелів, і людей.

10 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви славні, ми - без чести.

11 Навіть тепер ми голодні і спраглі, голі й биті - ми тиняємося,

12 трудимося, працюючи власними руками. Коли нас ображають, - благословляємо; коли переслідують, - терпимо;

13 коли лають, - молимося; ми стали наче сміттям світу, покидьками для всіх аж досі.

14 Не соромлячи вас це пишу, але повчаю як моїх улюблених дітей.

15 Бо хоч маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; бо я благою вісткою народив вас в Ісусі Христі.

16 Тож благаю вас: ставайте подібними до мене, [як я - до Христа].

17 Задля цього послав я до вас Тимофія, який є моєю улюбленою і вірною дитиною в Господі; він вам пригадає мої дороги в Ісусі Христі, як я всюди, в кожній церкві навчаю.

18 Бо деякі загорділи, наче я не мав би прийти до вас.

19 Прийду незабаром до вас, якщо Господь схоче, і пізнаю не слово гордіїв, а силу.

20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21 Чого бажаєте? Чи маю прийти до вас з палицею, чи з любов'ю та духом лагідности?

1-е до коринтян 5

1 Ходять чутки, що між вами є розпуста, і то така розпуста, якої навіть між поганами немає, що хтось має за дружину дружину батька.

2 І ви загорділи замість того, щоб плакати, щоб був видалений з-посеред вас той, хто зробив це діло.

3 Отож я, бувши відсутній тілом, але присутній духом, розсудив, мов присутній між вами, того, хто таке вчинив:

4 як зберетеся в ім'я Господа нашого Ісуса [Христа] і мій дух, із силою Господа нашого Ісуса,

5 - віддати такого сатані на погибель тіла, щоб дух спасся в день [нашого] Господа [Ісуса Христа].

6 Нема вам чим похвалятися. Хіба не знаєте, що малою розчиною заквашується все тісто?

7 позбудьтеся старої розчини, щоб були ви новим тістом, бо ви прісні, бо й наша Пасха, Христос, [за нас] принесений у жертву.

8 Тому святкуймо не в старім квасі і не у квасі злоби й лукавства, але в прісності чистоти і правди.

9 Написав я вам у посланні - не спілкуватися з розпусниками;

10 [і] то не взагалі з розпусниками цього світу - з користолюбцями і грабіжниками, чи з ідолослужителями, бо інакше ви мали б вийти з цього світу.

11 Але тепер я написав вам не спілкуватися з тим, хто називає себе братом, але є розпусником, або користолюбцем, або ідолослужителем, або злорікою, або п'яницею, або грабіжником, - з такими навіть не треба їсти.

12 Як же я маю судити тих, що ззовні? Чи ви не судите своїх, що всередині?

13 Зовнішніх Бог судитиме. Отож, викиньте з-поміж себе лихого.

1-е до коринтян 6

1 Чи сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися в безбожних, а не у святих?

2 Хіба не знаєте, що світ судитимуть святі? І якщо ви судитимете світ, то чи не є ви гідні судити менші справи?

3 Чи не знаєте, що будемо судити ангелів, а не тільки житейські справи?

4 А ви, маючи житейські судові справи, поставте суддями тих, що в церкві вважаються найменшими.

5 На сором вам це кажу. Чи ж між вами нема жодного мудрого, який міг би розсудити своїх братів?

6 Але брат з братом судиться - та ще й перед невірними.

7 Ганьбою для вас є вже те, що маєте між собою суди. Чому краще не стерпіти образи? Чому краще не пережити кривди?

8 Але ви кривдите і ошукуєте - і до того ж братів.

9 Або чи не знаєте, що неправедні не будуть спадкоємцями Божого Царства? Не ошукуйте себе: ні розпусники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні блудники, ні мужоложники,

10 ні злодії, ні скупарі, ні п'яниці, ні злоріки, ні розбійники Божого Царства не успадкують.

11 І такими були деякі з вас; але ви обмилися, але ви освятилися, але ви виправдалися ім'ям Господа Ісуса Христа і Духом нашого Бога.

12 Усе мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та я не дам нічому цьому заволодіти мною.

13 Їжа для живота, і живіт для їжі, але Бог те й друге знищить. Тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

14 Бог же й Господа воскресив, воскресить і нас своєю силою.

15 Чи не знаєте, що ваші тіла є Христовими членами? То що, узявши Христові члени, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!

16 Чи не знаєте, що той, хто пристає до розпусниці, стає з нею одним тілом? Мовиться: Обоє будете одним тілом.

17 А хто з Господом єднається, стає з ним одним духом.

18 Утікайте від розпусти. Кожний гріх, який тільки чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.

19 Хіба не знаєте, що ваші тіла є храмом того Святого Духа, який є у вас і якого маєте від Бога, і що ви не належите самим собі?

20 Бо ви за ціну куплені. Отож прославляйте Бога в ваших тілах, [і в ваших душах, які є Божі].

1-е до коринтян 7

1 А про що ви писали [мені], то добре було б чоловікові до жінки не дотикатися.

2 Але, щоб уникнути розпусти, хай кожний має свою дружину і кожна хай має свого чоловіка.

3 Хай чоловік віддає дружині належну [любов], так само й дружина чоловікові.

4 Дружина не володіє своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не володіє своїм тілом, а дружина.

5 Не ухиляйтеся одне від одного, хіба що за згодою, тимчасово, коли перебуваєте в [пості й] молитві, - і знову будьте разом, щоб сатана не спокушував вас нестриманістю вашою.

6 Кажу це як пораду, не як наказ.

7 Бажаю, щоб усі люди були, як і я; але кожний має свій дар від Бога, - один такий, другий інакший.

8 Неодруженим і вдовам кажу: добре їм, якщо залишаться, як і я.

9 Коли ж не можуть стриматися, хай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися.

10 А тим, що одружилися, завіщаю не я, а Господь: Щоб жінка з чоловіком не розлучалася.

11 Якщо ж і розлучиться, хай залишається неодруженою, або ж хай помириться з чоловіком - і чоловік хай не відпускає дружини.

12 Іншим уже кажу я, а не Господь: Якщо якийсь брат має невіруючу дружину і та погоджуєтся жити з ним, хай її не покидає.

13 А коли яка жінка має невіруючого чоловіка і той хоче жити з нею, хай не покидає чоловіка.

14 Бо невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через брата. А інакше ваші діти - нечисті; тепер же вони святі.

15 Якщо ж невіруючий розлучається, - хай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв'язані: бо ж покликав вас Бог в мирі.

16 Звідки знаєш, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або, чоловіче, звідкіля знаєш, чи не спасеш дружини?

17 Хай тільки кожний так ходить, як кому відміряв Господь, як був покликаний Богом. І так я навчаю в усіх церквах.

18 Як хтось був покликаний в обрізанні, хай він не цурається. Як хтось був покликаний в необрізанні, - хай не обрізується.

19 Обрізання ніщо і необрізання ніщо; головне - дотримуватися Божих заповідей.

20 Кожний хай залишається в тому покликанні, в якому був покликаний.

21 Чи ти був покликаний як раб? Не журися! Але якщо можеш стати вільним, - скористайся з цього.

22 Бо раб, покликаний Господом, є вільним у Господа. Так само покликаний вільним - є Христовим рабом.

23 Ви куплені ціною; не ставайте рабами людей.

24 Кожний, братове, хай залишаєтся перед Богом у тому стані, в якому був покликаний.

25 Про цнотливість наказу від Господа не маю, а даю пораду як той, що помилуваний Господом, гідний довір'я.

26 Отож, з огляду на сучасні утиски, визнаю за краще, що людині добре залишатися так.

27 Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розлучення. Звільнився від дружини? Не шукай дружини.

28 Якщо ж і одружишся, - ти не згрішив; якщо дівчина вийде заміж, - не згрішила. Але вони матимуть тілесні муки; мені ж вас шкода.

29 Це кажу, братове, бо час короткий: тому хай і ті, що мають дружин, будуть як ті, що їх не мають;

30 а хто плаче, хай будуть як ті, що не плачуть; а ті, що радіють, - як ті, що не радіють; а ті, що купують, - як ті, що нічого не придбали;

31 і ті, що користуються світом, - як ті, що ним не користуються; бо минає образ цього світу.

32 Я хочу, щоб ви не мали клопотів. Хто не одружився, журиться про Господнє - як догодити Господеві;

33 а хто одружився, журиться про світське, - як догодити дружині,

34 і тому він поділений. І незаміжня жінка й дівчина журяться про Господнє, - щоб бути святою тілом і духом; а та, що вийшла заміж, журиться про світське, як догодити чоловікові.

35 Кажу це вам на користь не для того, щоб ярмо на вас накласти, але щоб гідно й ревно трималися ви Господа.

36 Як хто думає про свою дівчину що недобре, як вона постаріє і так залишається, то нехай робить, як хоче, - не згрішить: хай вийде заміж.

37 А хто несхитний серцем, не примушується, має владу над своєю волею і постановив у своєму серці берегти цнотливість, - той добре робить.

38 Отож, хто віддає дівчину, - добре робить, а хто не віддає її, - робить ще краще.

39 Жінка зв'язана [законом], доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна віддатися, за кого хоче, тільки щоб у Господі.

40 Блаженніше, якщо залишаєтся так, за моєю порадою. Думаю, що і я маю Божого Духа.

1-е до коринтян 8

1 А щодо ідальських жертв знаємо, що маємо всі знання. Проте знання зумовлюють пиху, а любов - будує!

2 Якщо хто вважає, ніби щось знає, той нічого не знає так, як належить знати.

3 Але хто любить Бога, той був пізнаний ним.

4 Про їжу з жертов ідолам знаємо, що ідол у світі - це ніщо, і немає іншого Бога, крім єдиного.

5 Якщо і є так звані боги чи то на небі, чи то на землі, - оскільки є багато богів і багато панів,

6 - то для нас один Бог - Батько, від якого походить усе і для якого є ми, і один Господь - Ісус Христос, через якого все, і ми через нього. [І один Святий Дух, у якому - все; і ми є в ньому].

7 Та не всі таке мають знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять ідольські жертви - і їх совість, будучи немічною, опоганюється.

8 Їжа нас не наближає до Бога: бо коли не їмо, нічого не втрачаємо,

9 і коли їмо, нічого не набуваємо. Вважайте, щоб ця ваша влада якось не стала причиною спотикання для немічних.

10 Бо коли хто бачить, що ти, який маєш знання, перебуваєш в ідольській божниці, чи його совість, будучи немічною, не заохочена буде їсти ідольські жертви?

11 І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер.

12 Грішачи проти братів і вражаючи їхню немічну совість, ви грішите проти Христа.

13 Отож, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м'яса повіки, щоб не спокусити мого брата.

1-е до коринтян 9

1 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я не бачив нашого Господа Ісуса Христа? Хіба ви не є моїм ділом в Господі?

2 Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол; бо ви є печаттю мого апостольства в Господі.

3 Ось моя відповідь тим, що судять мене.

4 Чи не маємо права їсти і пити?

5 Чи не маємо права водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, як брати Господні, як Кифа?

6 Хіба я сам і Варнава не маємо права не працювати?

7 Хто з вояків служить за свій кошт? Хто садить виноград - і не їсть його плоду? Або хто пасе отару, - і не споживає молока з отари?

8 Чи я по-людському це кажу? Хіба закон не каже про це?

9 Бо в законі Мойсея написано: Не зав'язуй рота волові, що молотить. Хіба Бог журиться про волів?

10 А може, це він для нас так говорить? Так, задля нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією; і молотник повинен молотити з надією, що дістане те, на що сподівається.

11 Якщо ми вам посіяли духовне, чи велика то річ, коли ми пожнемо ваше тілесне?

12 Якщо інші над вами мають владу, то тим більше ми. Але ми не скористалися цим правом, а все терпимо, щоб у чомусь не зашкодити благій вістці Христовій.

13 Хіба ви не знаєте, що ті, що працюють у святому, харчуються із святилища; а ті, що служать при вівтарі, мають частку з вівтаря.

14 Так і Господь приписав тим, що проповідують Євангелію, жити з благовістя.

15 Але я зовсім не скористався цим. І написав я про це не для того, щоб так було для мене; краще мені вмерти, ніж щоб хто знівечив мою похвалу!

16 Бо якщо я звіщаю Євангелію, то нема чим мені хвалитися - це мій обов'язок. І горе мені, якщо не благовіститиму.

17 Якщо я це чиню добровільно, я маю винагороду; якщо недобровільно, мені доручено службу.

18 Яка ж моя винагорода? А та, що проповідуючи Євангелію, я безкорисливо викладав благовістя, не користав із свого права благовістити.

19 Будучи вільним від усіх, я себе підкорив усім, щоб багатьох здобути.

20 Я був для юдеїв юдеєм, щоб юдеїв здобути. Тим, що під законом, (був) як той, що під законом, хоч насправді під законом не був, - щоб здобути тих, що під законом.

21 Тим, що без закону, (був) як той, що без закону, - хоч не був без Божого закону, а (перебував) під законом Христа, - щоб здобути тих, що без закону.

22 Став я для немічних, як той немічний, - щоб немічних здобути. Для всіх я став всім, щоб спасти також деяких.

23 Усе (це) я роблю задля Євангелії, щоб стати її спільником.

24 Хіба не знаєте, що ті, що біжать на перегонах, - вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви (її) здобули!

25 Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони - щоб одержати тлінний вінець, ми - щоб нетлінний.

26 Тому я біжу не навмання і борюся не так, щоб тільки бити повітря.

27 Я приневолюю і приборкую моє тіло, щоб проповідуючи іншим, не стати самому негідним.

1-е до коринтян 10

1 Не хочу, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою - і всі перейшли через море;

2 усі хрестилися в Мойсеєві - у хмарі і в морі;

3 всі їли ту саму духовну їжу;

4 всі випили той самий духовний напій, бо пили з духовної скелі, що йшла слідом (за ними), - а та скеля - був Христос.

5 Але не багатьох їх уподобав Бог, бо були повбивані в пустині.

6 Ці ж приклади були для нас, щоб ми не були жадібні на зло, як були жадібні вони.

7 Не служіть ідолам, як деякі з них, як ото написано: Народ сів їсти й пити, і встав грати.

8 Не піддаваймося розпусті, як деякі з них блудодіяли, - і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.

9 Не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, - і від гадюк загинули.

10 Не нарікайте, як деякі з них нарікали, - і загинули від душогубця.

11 [Усе] це сталося з ними для прикладу, - і для нас воно написане як наука, для яких настали кінці віків.

12 Тому, хто вважає, що він стоїть, хай стережеться, щоб не впав.

13 На вас найшла лише людська спокуса. Але вірний Бог не допустить, щоб ви спокушалися понад міру, бо при спокусі дасть і вихід, аби ви могли її перенести.

14 Тому, мої улюблені, втікайте від служіння ідолам.

15 Кажу як мудрим: судіть самі про те, що я кажу.

16 Чаша благословення, якою благословляємо, чи не є вона спільнотою у Христовій крові? Хліб, який ломимо, чи не є він спільнотою у Христовім тілі?

17 Бо один хліб, - і ми, численні, є одним тілом; бо всі причащаємося з одного хліба.

18 Погляньте на Ізраїля тілесним зором: хіба ті, що їдять жертви, не є спільниками вівтаря?

19 То що ж я кажу? Що жертва ідолам є чимось, чи ідол чимось?

20 (Ні,) бо те, що жертвують [погани], - бісам жертвують, а не Богові. Не хочу, щоб і ви були спільниками бісів.

21 Не можете пити з Господньої чаші і з бісівської чаші; не можете бути спільниками Господнього столу і столу бісівського.

22 Чи будемо дратувати Господа? Чи ми є сильнішими від нього?

23 Усе [мені] можна, але не все корисне. Усе [мені] можна, але не все будує.

24 Хай ніхто не шукає свого власного, але [кожний] те, що для ближнього.

25 Їжте все, що продають на торговищі, не зазнаючи докорів сумління,

26 бо земля - Господня, і все, що на ній.

27 Коли хто з невірних запросить вас і захочете піти, - їжте все, що вам запропонують, не сумніваючись совістю.

28 Якщо ж хто вам скаже: Це жертва для ідолів, - не їжте задля того, хто (це) сказав, та й за совість. [Земля - Господня земля, і все, що на ній].

29 Совість маю на думці не свою, але іншого. Бо чому моя свобода має судитися совістю іншого?

30 Коли я дякую за їжу, то навіщо зневажають мене за те, за що я дякую?

31 Отже, коли їсте, коли п'єте, чи щось інше робите, - все робіть на славу Божу.

32 Не вводьте у спокусу юдеїв, і греків, і Церкви Божої,

33 так, як і я в усьому всім догоджаю, не шукаючи своєї користи, але для користи багатьох, щоб спаслися.

1-е до коринтян 11

1 Будьте моїми послідовниками, - як я - Христа.

2 Хвалю вас, брати, що про все моє пам'ятаєте і дотримуєтеся передань так, як я вам передав.

3 Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою для кожного чоловіка, а жінці голова - чоловік, а Бог - голова Христа.

4 Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить свою голову.

5 Кожна жінка, яка молиться або пророкує з відкритою головою, соромить голову свою, бо це те саме, якби була обстрижена.

6 Бо якщо жінка не покривається, хай стрижеться. Якщо жінці сором стригтися чи голитися, хай покривається.

7 Чоловік не повинен покривати голову, будучи образом і славою Божою; жінка ж є для чоловіка слава.

8 Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка;

9 адже чоловік не був створений задля жінки, але жінка - задля чоловіка.

10 Через це жінка повинна мати на голові знак влади - задля ангелів.

11 Одначе в Господі - ні чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.

12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; але все - від Бога.

13 Поміркуйте самі: чи годиться жінці молитися Богові непокритою?

14 Чи ж сама природа вас не навчає, що коли чоловік запускає волосся, це для нього безчестя?

15 Коли жінка вирощує косу, це для неї слава: їй дано вирощувати волосся замість покриття.

16 Якщо хто бажає сперечатися, то такого звичаю не маємо ні ми, ні Божі церкви.

17 Пропонуючи це, не хвалю, що збираєтеся ви не на краще, а на гірше.

18 Перше, що чую, це те, що коли ви збираєтеся в церкві, між вами є чвари, чому я частково вірю.

19 Бо так треба, щоб між вами були чвари, аби виявилися між вами й досвідчені.

20 Адже коли ви сходитеся разом, то не на те, щоб їсти Господню вечерю,

21 і кожний приносить з'їсти свою вечерю, тож один голодує, а інший упивається.

22 Хіба не маєте хатів, щоб їсти й пити? Чи не зневажаєте ви цим Божу Церкву, і не осоромлюєте тих, що не мають? Що вам сказати? Може, похвалити вас? Ні, за це не похвалю!

23 Бо я одержав від Господа те, що передав вам: як Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб,

24 і, поблагословивши, переломив і сказав: [Прийміть, споживайте], це є тіло моє, що за вас [ламається]. Робіть це на спогад про мене!

25 Так само й чашу по вечері, і сказав: Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, - на спогад про мене!

26 Бо щоразу, як тільки їсте цей хліб і п'єте [цю] чашу, звіщаєте Господню смерть, аж поки Він не прийде.

27 Тому, хто їстиме [цей] хліб і питиме Господню чашу негідно, буде винний супроти тіла й крови Господньої!

28 Хай же людина себе випробовує, і ось так хай їсть хліб та п'є з чаші.

29 Бо хто [негідно] їсть і п'є, той в осуд собі їсть і п'є, не розмірковуючи про [Господнє] тіло.

30 Через це між вами багато хворих і недужих, а багато хто заснув.

31 Бо якби ми самих себе судили, то не були б суджені.

32 А як Господь нас судить то картає, щоб ми не були засуджені із світом.

33 Тому, брати мої, як сходитеся їсти, очікуйте один одного.

34 Якщо хто голодний, хай їсть удома, щоб ви не сходилися на осуд. А про інше дам розпорядження, коли прийду.

1-е до коринтян 12

1 Не хочу, брати, щоб ви були необізнані з духовними (дарами).

2 Знаєте, як ще ви не увірували, то ходили до німих ідолів, ніби хто вів вас.

3 Тому й кажу вам, що ніхто з тих, що промовляють Божим Духом, не каже: Анатема Ісус, і ніхто не може сказати, що Ісус - це Господь, хіба тільки Духом Святим.

4 Дари різноманітні, а Дух той самий.

5 І служіння різноманітні, а Господь той самий.

6 І дії різноманітні, а Бог той самий - він робить усе в усіх.

7 Кожному дається об'явлення Духу на спільну користь.

8 Одному Дух дає слово премудрости, іншому - слово знання тим же Духом,

9 іншому - віру тим же Духом, іншому - дари оздоровлень тим же Духом,

10 іншому - робити чуда, іншому - пророкувати, іншому - розпізнавати духи, іншому - різні мови, іншому - пояснення мов.

11 А все це робить один той самий Дух, даючи кожному окремо, як хоче.

12 Бо як тіло одне, але має багато членів і всі члени, хоч їх багато, становлять [одне] тіло, - так і Христос.

13 Бо всі ми охрещені одним Духом в одне тіло, - чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, - всі одним Духом напоєні.

14 Бо тіло є не одним членом, а багатьма.

15 Якщо скаже нога, що я не рука і тому не від тіла, то хіба через це вона не від тіла?

16 І якщо вухо скаже, що я не око і тому не від тіла, то хіба через це воно не від тіла?

17 Якщо все тіло є оком, то де слух? Якщо все є слухом, то де нюх?

18 Тепер же Бог розділив члени в тілі, кожного з них, - як схотів.

19 Якби всі були одним членом, то де тіло?

20 Нині ж членів багато, а тіло одне.

21 Не може око сказати руці: Ти мені непотрібна. Або знову - голова ногам: Ви мені непотрібні.

22 Але ті члени тіла, що вважаються слабшими, значно більше потрібні.

23 А ті, яких уважаємо менш шанованими в тілі, цим даємо більшу честь. Непоказні наші (члени) одержують більшу пристойність,

24 а нашим гарним її непотрібно. Бог склав тіло так, що нижчому дав більшу пошану,

25 щоб не було розбрату в тілі, але щоб члени самі за себе дбали.

26 І якщо потерпає один член, з ним потерпають усі члени; якщо величається один член, з ним тішаться всі члени.

27 Ви є Христовим тілом, зокрема, ви - члени!

28 Деяких Бог поставив у Церкві: по-перше - апостолами, по-друге - пророками, по-третє - вчителями; потім - чуда, тоді - дари оздоровлень, допомоги, провідництва, різних мов.

29 Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чуда (творять)?

30 Чи всі мають дари оздоровляти? Чи всі мовами говорять? Чи всі пояснюють?

31 Тож змагаймося про більші дари - і я вам показую ще вищу дорогу.

1-е до коринтян 13

1 Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом.

2 І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, - то я ніщо.

3 І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, - то жодної користи не матиму.

4 Любов довготерпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,

5 ані вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла,

6 не радіє з несправедливости, а радіє з правди;

7 все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить.

8 Любов ніколи не минає. Хоч є пророцтва, - та припиняться, хоч є мови, - та замовкнуть, хоч є знання, - та зникне.

9 Бо ми знаємо частково й пророкуємо частково.

10 Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.

11 Коли я був дитиною, то й говорив як дитина, думав як дитина, розумів як дитина. Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче.

12 Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж - віч-на-віч. Тепер знаю частково, тоді ж пізнаю так, як і сам я був пізнаний.

13 Тепер залишаються віра, надія, любов, - оці три; найбільша з них - це любов.

1-е до коринтян 14

1 Дбайте про любов, змагайтеся за духовне, особливо, щоб пророкувати.

2 Як хто говорить мовами, той говорить не до людей, але до Бога; бо ніхто не розуміє, і він духом говорить таємне.

3 А хто пророкує, той промовляє до людей на розбудову, втіху й розраду.

4 Хто говорить мовами, той будує себе; а хто пророкує, - той будує Церкву.

5 Бажаю, щоб ви всі говорили мовами; але краще - щоб пророкували; адже той більший, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами; хіба що хтось пояснює, щоб Церкві було на розбудову.

6 Тепер же, брати, коли прийду до вас говорячи мовами, то яку користь вам принесу, якщо не говоритиму вам або об'явленням, або знанням, або пророцтвом, або навчанням?

7 Бо й бездушні речі, що видають звук, - чи то сопілка, чи гуслі, - коли не звучать по-різному, то як зрозуміти, що грає, або що звучить?

8 Бо якщо й сурма дасть непевний звук, то хто приготується до бою?

9 Так і ви, якщо мовою не вимовите зрозумілого слова, то як дізнатися, про що йдеться? Ви будете говорити на вітер.

10 Хоч як багато є мов дійсно у світі, та жодна [з них] не без значення.

11 Отже, якщо не усвідомлю значення слів, то буду чужинцем для того, хто говорить, і він, що говорить, - чужинцем мені.

12 Так само і ви, що змагаєтеся за духовні дари, - просіть, щоб мати їх щедро на розбудову Церкви.

13 Той, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів пояснити.

14 Бо коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду.

15 Ну і що ж? Помолюся духом - помолюся й розумом; заспіваю духом - заспіваю й розумом.

16 Бо коли благословиш духом, то як після твоєї подяки скаже амінь той, що займає місце ненавченої людини? Адже не зрозуміє, що ти говориш?

17 Ти добре дякуєш, але інший не розбудовується.

18 Дякую Богові, що більше від усіх вас розмовляю мовами.

19 Але в Церкві волію п'ять слів моїм розумом сказати, щоб і інших навчити, ніж десятки тисяч слів (незрозумілою) мовою.

20 Брати, не будьте дітьми щодо розуму. Будьте дітьми для зла, розумом же ставайте досконалими.

21 В законі написано: Чужими мовами й іншими вустами заговорю до цього народу, але й тоді вони мене не послухають, - каже Господь.

22 Тож мови є знаком не для вірних, а для невірних; а пророцтво не для невірних, а для вірних!

23 Коли зійдеться вся Церква разом і всі заговорять мовами, а ввійдуть туди ненавчені або невірні, то чи не скажуть, що ви біснуєтеся?

24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невірний або ненавчений, то його всі розвінчають і всі осудять;

25 отже, таємниці його серця виявляться, він упаде додолу, вклониться Богові, заявляючи, що Бог справді є між вами.

26 То що ж, брати? Коли сходитеся, кожний [з вас] має псалом, має навчання, має мову, має відкриття, має пояснення; все це хай буде на розбудову.

27 Якщо хто говорить мовою, (говоріть) по двох або найбільше по трьох, і то по черзі, а один хай пояснює.

28 Якщо ж не буде того, хто пояснює, хай мовчить у Церкві і говорить собі й Богові.

29 Пророки ж нехай промовляють по двох або по трьох, а інші хай розсуджують.

30 Коли ж іншому, що сидить, буде об'явлення, перший хай замовкне.

31 Бо всі можете один по одному пророкувати, аби всі навчалися і всі втішалися.

32 І духи пророків коряться пророкам,

33 бо Бог не є (Богом) безладдя, але миру.

34 Як і по всіх святих Церквах, нехай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволено говорити, а тільки коритися, як те каже закон.

35 Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків, бо непристойно жінці в Церкві говорити.

36 Хіба від вас вийшло Боже Слово? Чи прийшло воно до вас одних?

37 Якщо хто вважає себе за пророка або за духовного, хай розуміє, що оце пишу я вам; бо то - Господня заповідь.

38 Коли хто не розуміє, - хай не розуміє!

39 Тому, брати мої, майте ревність пророкувати, та не забороняйте говорити мовами.

40 Але все хай відбувається пристойно і статечно.

1-е до коринтян 15

1 Звіщаю вам, брати, благу вістку, яку я вам сповістив, і яку ви прийняли, в якій стоїте,

2 якою спасаєтеся, коли держите слово таким, яким я вам його сповістив, якщо лише ви не повірили надаремно.

3 Найперше я вам передав те, що і одержав: Христос помер за наші гріхи, згідно з Писанням,

4 і що був похований, і що воскрес третього дня, - за Писанням;

5 що з'явився Кифі і дванадцятьом;

6 потім з'явився понад п'ятистам братів разом, з яких багато хто живе ще й тепер, а деякі спочили.

7 Потім з'явився Яковові, пізніше всім апостолам;

8 нарешті, з'явився й мені, - наче якомусь виродкові.

9 Бо я найменший з апостолів, негідний назватися апостолом, - адже я переслідував Божу Церкву.

10 Ласкою Божою я є тим, ким є. Його ласка, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за всіх їх; утім не я, але Божа ласка, що зі мною.

11 Тож чи я, чи вони, - але ми так проповідуємо і так ви й увірували.

12 Коли про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, - то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих?

13 Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.

14 Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна й віра ваша.

15 Ми виявляємося неправдивими свідками Бога, бо засвідчили проти Бога, що він воскресив Христа, якого не воскресив, оскільки мертві не встають.

16 І якщо мертві не встають, то й Христос не воскрес.

17 Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна, - ви ще у гріхах ваших.

18 Тоді ті, що упокоїлися в Христі, - загинули!

19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, - ми найнещасніші з усіх людей!

20 Але тепер Христос воскрес із мертвих, - первісток серед покійних.

21 Оскільки смерть через людину, - то через людину й воскресіння мертвих.

22 Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть.

23 Кожний - за своїм порядком: первісток Христос, потім ті, що Христові під час його приходу,

24 а потім - кінець: коли передасть царство Богові й Батькові, коли знищить усяку владу і всяке панування та силу.

25 Бо йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів йому під ноги.

26 Останній ворог, який буде знищений, - це смерть,

27 бо все підкорив йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком того, хто підкорив йому все.

28 Коли ж підкорить йому все, тоді й сам Син підкориться тому, хто підкорив йому все, щоб був він Богом - усім і в усьому.

29 Бо що роблять ті, що христятся за мертвих? Якщо мертві не встають зовсім, то нащо христитися за мертвих?

30 Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?

31 Щодня вмираю. Брати, такою є ваша похвала, яку маю в нашому Господі Христі Ісусі.

32 Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, яка мені користь? Якщо мертві не встають, їжмо і пиймо, бо завтра помремо.

33 Не давайте себе ошукати: погані спілкування нищать добрі звичаї.

34 Прийдіть правдиво до тверезого стану і не грішіть, бо деякі Бога не знають, - на сором вам (це) кажу.

35 Але дехто скаже: Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?

36 Нерозумний! Те, що ти сієш, - не оживе, якщо не умре.

37 І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, але чисте зерно, яке трапиться, - пшениці чи чогось іншого.

38 І Бог дає йому тіло, яке забажає: кожній насіннині своє тіло.

39 Не всяке тіло є тим самим тілом; інше тіло в людей, інше у тварин, інше в риб, інше у птахів.

40 Є тіла небесні й тіла земні. Але своя слава в небесних і своя - у земних.

41 Інша слава у сонця, інша слава у місяця, інша слава у зірок, бо зірка від зірки різниться в славі.

42 Так само і воскресіння мертвих. Сіється в тлінні, встає в нетлінні;

43 сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі;

44 сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.

45 Так і написано: Перша людина - Адам став живою душею, останній же Адам - це дух, що оживляє.

46 Але не спочатку духовний, а душевний; потім - духовний.

47 Перша людина - з землі, земна. Друга людина, [Господь,] з неба.

48 Який земний - такі й земні; і який небесний - такі й небесні.

49 І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.

50 Кажу, брати, що тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тлінне нетлінного не успадкує.

51 Таку ще повім вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі перемінимося, -

52 раптово, як оком мигнути, при останній сурмі: як засурмить вона - мертві встануть нетлінними, і ми перемінимося!

53 Бо треба, щоб це тлінне зодягнулося в нетлінне, і це смертне зодягнулося в безсмертне.

54 Коли ж це тлінне зодягнеться в нетлінність, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинена перемогою!

55 Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?

56 Жало смерти - це гріх, а сила гріха - закон.

57 Богові подяка, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.

58 Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною.

1-е до коринтян 16

1 Щодо збирання пожертв для святих, робіть так само, як я постановив для галатійських Церков.

2 Першого дня тижня хай кожний з вас відкладає в себе, зберігаючи те, що лиш може дати, щоб не проводити збирання тоді, коли прийду.

3 Коли ж прийду, то пошлю вибраних вами з листом, щоб понесли ваш дар до Єрусалима.

4 Якщо ж потрібно буде і мені йти, то підуть зі мною.

5 Прийду до вас після подорожі Македонією, бо переходжу через Македонію.

6 У вас же, коли трапиться, я поживу чи й перезимую, щоб ви мене провели, куди лиш піду.

7 Мимохідь же не хочу тепер бачитися з вами, бо маю надію якийсь час перебути між вами, якщо Господь дозволить.

8 В Ефесі ж пробуду до П'ятдесятниці,

9 бо переді мною відкрилися великі й широкі двері, а противників багато.

10 Коли ж прийде Тимофій, подбайте, щоб був у вас без страху, бо він чинить діло Господнє, як і я.

11 Хай ніхто не погордує ним, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов до мене, бо я очікую його з братами.

12 Щодо брата Аполоса, то я дуже просив його, щоб прийшов до вас з братами, але він не мав бажання прийти тепер; прийде, коли матиме нагоду.

13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні й міцні.

14 Все між вами хай робиться з любов'ю.

15 Прошу вас, брати: ви знаєте дім Степанів, що він є первістком в Ахаї і віддали себе на служіння святим;

16 і ви підкоріться таким, - як і кожному, хто співслужить і трудиться.

17 Зрадів я з приходу Степана, і Фортуната, й Ахаїка, бо вони заступили вашу відсутність,

18 і мій та ваш дух заспокоїли. Шануйте таких.

19 Вітають вас Церкви Азії. Щиро вітають вас у Господі Акила і Прискила з їхньою домашньою Церквою.

20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.

21 Привітання моєю рукою - Павловою.

22 Хто не любить Господа, хай буде проклятий. Марана та!

23 Ласка Господа Ісуса [Христа] (хай буде) з вами.

24 Любов моя - з усіма вами в Христі Ісусі. [Амінь.]