2-е до коринтян 1

1 Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, - до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї:

2 ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!

3 Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи,

4 що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога.

5 Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха.

6 Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо.

7 І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі.

8 Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити.

9 Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих;

10 який і визволив нас від такої великої смерти - і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, -

11 при помочі вашої молитви за нас, - щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас.

12 Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, - зокрема ж у вас, - у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці.

13 І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, - маю надію, що цілком зрозумієте;

14 частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас - у день Господа нашого Ісуса.

15 З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать;

16 від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

17 Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні?

18 Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні.

19 Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, - у ньому було так!

20 Бо всі Божі обітниці в ньому - так і в ньому амінь на славу Богові через нас.

21 Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, - це Бог.

22 Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях.

23 Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше.

24 Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!

2-е до коринтян 2

1 Я вирішив собі не приходити до вас знову із смутком.

2 Бо коли я роблю вам прикрість, то хто потішить мене, окрім того, хто зазнає від мене прикрости?

3 Це саме я писав [вам], щоб, коли прийду, не мав смутку [за смутком] від тих, від кого належить мені радість мати, бо я переконаний щодо вас, що моя радість - вона є для всіх вас.

4 З великим сумом і сердечною тугою писав я вам, обливаючись слізьми, не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, якої маю до вас надміру.

5 Якщо ж хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, - щоб не перебільшити, - всіх вас.

6 Такому досить тієї кари, що від більшости.

7 Отож, краще вам йому вибачити і втішити, щоб часом його не охопив великий смуток.

8 Тому прошу вас виявити до нього любов.

9 Утім, для того я й писав, щоб пізнати вашу досвідченість, чи ви є слухняні в усьому.

10 Бо кому ви прощаєте щось, - тому і я: бо коли я щось простив кому, то простив задля вас перед обличчя Христа, -

11 щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі.

12 Прийшовши ж до Троади звіщати благу Христову вістку, хоч мені й були відчинені двері в Господі,

13 не мав я спокою мого духа, бо не знайшов там мого брата Тита; попрощавшись із ними, рушив я до Македонії.

14 Богові ж подяка, який завжди прославляє нас у Христі і виявляє через нас духмяність свого розуму на кожному місці.

15 Бо для Бога ми є ніжними пахощами Христа між тими, що спасаються, і між тими, що гинуть.

16 Отже, для одних пахощі смерти - на смерть, для інших - пахощі життя - на життя. І хто на це здатний?

17 Бо ми не є такими, як численні люди, що торгують Божим словом, але ми проповідуємо від щирости - від Бога, перед Богом, у Христі.

2-е до коринтян 3

1 Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас?

2 Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди.

3 Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець.

4 Таку надію маємо через Христа до Бога,

5 не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога

6 який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє.

7 Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя;

8 то наскільки славнішим буде служіння Духа?

9 Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі.

10 Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу.

11 Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі.

12 Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю,

13 і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає.

14 Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі.

15 І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці.

16 Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало.

17 Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода.

18 Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.

2-е до коринтян 4

1 Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги.

2 Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом.

3 Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, -

4 для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога.

5 Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса.

6 Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.

7 Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.

8 В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;

9 ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули;

10 ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й Ісусове життя.

11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя з'явилося в нашому смертному тілі.

12 Тому смерть діє в нас, а життя - у вас.

13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, - ми віримо, тому й говоримо.

14 Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами.

15 Бо все - для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу.

16 Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день.

17 Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу,

18 якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне.

2-е до коринтян 5

1 Знаємо, що коли наша земна хатина тіла зруйнується, то маємо будівлю від Бога, оселю нерукотворну, вічну на небі.

2 Тому ми й стогнемо, бажаючи зодягтися в наше небесне помешкання.

3 Аби лише і роздягнутими нам не виявитися голими.

4 Бо ми, що є в наметі, стогнемо під тягарем, бо хочемо не роздягтися, а зодягнутися, аби смертне було поглинене життям.

5 Той, що створив нас для цього, це - Бог; він дав нам запоруку Духа.

6 Отож, завжди маючи сміливість, знаємо, що, живучи в тілі, ми далекі від Господа,

7 бо ходимо вірою, а не видінням.

8 Сміливість же маємо і добру волю для того, щоб бажати краще вийти з тіла та піти до Господа.

9 Тому ж стараємося, - чи то входячи, чи виходячи, - любими йому бути.

10 Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі зробив, - добро чи зло.

11 Отже, пройняті Господнім страхом, ми переконуємо людей; перед Богом же ми відкриті; маю надію, що й перед вашою совістю ми відкриті.

12 Не наново доручаємо себе вам; але даємо вам нагоду похвалитися нами, щоб ви мали відповідь для тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

13 Коли ми з розуму зійшли, - то для Бога; коли ж при здоровому глузді, - то для вас.

14 Бо любов Христова держить нас, коли ми думаємо так: [якщо] один помер за всіх, то й усі померли.

15 А він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для себе, але для того, хто за них помер і воскрес.

16 Тому ми відтепер нікого не знаємо тілесно. Хоч пізнали Христа тілесного, але тепер більше не знаємо.

17 Отож, хто в Христі, той нове створіння; стародавнє минуло, тепер [усе] нове.

18 Усе - від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам служіння примирення.

19 Адже Бог у Христі примирив світ із собою, незважаючи на їхні проступки, і дав нам слово примирення.

20 Отже, ми - посланці від імени Христа і тому наче сам Бог благає через нас. Від імени Христа просимо: примиріться з Богом.

21 Бо того, хто не знав гріха, він зробив за нас гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому!

2-е до коринтян 6

1 Співпрацюючи, благаємо, щоб ви Божої благодати не брали надармо.

2 Бо сказано: Сприятливого часу вислухав я тебе, і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер - догідний час, ось тепер - день спасіння.

3 Ні в чому не робимо ніякого спотикання, щоб служіння було бездоганним,

4 але в усьому виявляємо себе як слуги Божі, у великому терпінні, в скорботах, у бідах, у пригніченнях,

5 у ранах, у в'язницях, у заколотах, у труднощах, в недосипаннях, у постах,

6 в очищенні, в розумі, в терпеливості, в лагідності, в Святім Дусі, в щирій любові,

7 в слові правди, в силі Божій - із зброєю справедливости в правій і лівій руці, -

8 в славі й безчесті, в ганьбі й похвалі; як ті ошуканці, хоч ми є правдомовні;

9 як незнані, але пізнані, як ті, що вмирають, хоч ми живі, як карані, а не вбиті;

10 як ті, що сумують, але ми завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіють.

11 Наші вуста відкрилися до вас, коринтяни; наше серце широке.

12 У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях.

13 Кажу вам, наче дітям, - будьте широкими й ви.

14 Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо. Яке може бути спілкування справедливости з беззаконням? Що спільного в світла й темряви?

15 Яка згода в Христа з Веліяром? Яка частка у вірного з невірним?

16 Або яка згода між Божим храмом та ідолами? Бо ми - то храм живого Бога, - як ото сказав Бог: Оселюся серед них і ходитиму, і буду для них Богом, а вони будуть моїм народом.

17 Тому вийдіть з-поміж них і відлучіться, - каже Господь, - і до нечистоти не доторкайтеся, і я прийму вас,

18 і буду для вас Батьком, а ви будете для мене синами й дочками, - каже Господь Уседержитель!

2-е до коринтян 7

1 Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистімо себе від усякої нечистоти тіла та духа, чинячи святість у страху Божому.

2 Дайте місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не визискали.

3 Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях на те, щоб нам з вами померти чи жити.

4 Велику маю сміливість до вас, велику маю похвалу за вас: я наповнився втіхою, переповнився радістю при всякому нашому смуткові.

5 Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, в усьому бідували ми: зовні - боротьба, всередині - страх.

6 Але той, що втішає покірних, - Бог утішив нас приходом Тита,

7 і не тільки його приходом, а й утіхою, якою втішився за вас, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу щирість до мене, тож я ще більше зрадів.

8 Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що те послання засмутило вас, хоч і тимчасово;

9 тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви засмутилися для Бога, щоб ні в чому не зазнати лиха від нас.

10 Бо смуток, що в Бозі, чинить покаяння на спасіння, якого не треба шкодувати; біль світський чинить смерть.

11 Ось саме це засмучення для Бога викликало у вас яку старанність, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яке старання, яку відплату! В усьому ви показали себе чистими в ділі.

12 А коли я і написав вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля скривдженого, але щоб виявилося для вас ваше старання за нас перед Богом.

13 Від цього ми втішилися. До нашої втіхи ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух;

14 тож коли я чимось йому про вас похвалився, то не зазнав сорому; але оскільки ми говорили вам усю правду, то й наша похвала перед Титом була правдива.

15 І його серце дуже прихильне до вас, коли згадує про послух усіх вас, що з острахом і тремтінням прийняли його.

16 Радію, що в усьому можу на вас покластися.

2-е до коринтян 8

1 Повідомляємо ж вас, брати, про ласку Божу, дану в Церквах Македонських,

2 що серед великого досвіду горя вони мають надмірну радість, і їхнє глибоке убозтво перелилося в багатство їхньої простоти.

3 Бо свідчу, що по змозі і понад змогу, добровільно,

4 з ревним проханням благали нас про ласку і спільність у службі для святих.

5 І не так, як сподівалися ми, але віддали себе перше Господеві та нам з Божої волі,

6 щоб ублагали ми Тита, аби так, як перше зачав, так і скінчив би в вас цю добродійну справу.

7 Але так, як у всьому ви багаті: вірою, і словом, і знанням, і всяким дбанням, і вашою любов'ю до нас, - і в цій благодійній справі треба вам відзначитися.

8 Не кажу як наказ, але дбанням за інших випробовую щирість вашої любови.

9 Знаєте бо ласку нашого Господа Ісуса Христа, що заради вас збіднів, бувши багатим, щоб ви збагатилися його убозтвом.

10 І в цьому даю раду: це бо вам є на користь, - вам, що від минулого року не тільки чинили, а й перші почали бажати.

11 Тепер же скінчіть справу, щоб так, як ревно бажали, так і виконали в міру можливости.

12 Бо коли є старанність, вона приємна згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого не має.

13 Не на те бо, щоб іншим була полегкість, [а] вам скорбота, але для рівности.

14 У нинішнім часі ваш наддостаток хай їм допоможе в їхньому нестаткові, щоб і їхній наддостаток виручив вас у вашому нестаткові, щоб була рівність,

15 як написано: Той, що мав багато, не мав надміру, а хто мав мало, не мав нестачі.

16 Дяка ж Богові, що дав таку саму старанність до вас у серце Титове,

17 бо він благання прийняв, але бувши дбайливим, із власної волі пішов до вас.

18 Ми ж послали з ним брата, якого по всіх церквах хвалять за благу вістку,

19 і не тільки це, а й вибраний був церквами з нами ходити в цій ласці, якій ми служимо на славу самого Господа і для вашої ревности,

20 остерігаючись того, щоб хтось не дорікав нам цим достатком, яким ми служимо.

21 Бо дбаючи про добро не тільки перед Господом, а й перед людьми,

22 послали ми з ними нашого брата, старанність якого ми випробували в багатьох речах багато разів, який тепер ще старанніший через велике довір'я до вас.

23 Щодо Тита, то він мені товариш, а вам співробітник. Щодо наших братів, то вони посланці церков, слава Христова.

24 Отже, дайте їм доказ вашої любови і нашої похвали щодо вас перед церквами.

2-е до коринтян 9

1 А про службу для святих мені зайве писати вам.

2 Бо знаю вашу старанність, якою про вас хвалюся македонцям, що Ахая приготувалася від минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.

3 А я послав братів, щоб наша похвала щодо вас не була марною в цім випадку, щоб, як я ото сказав, ви були приготовлені.

4 Як прийдуть зі мною македонці і знайдуть вас непідготовленими, щоб ми не осоромилися, щоб не сказав я вам, в цій [похвалі].

5 Отже, я вважав за потрібне просити братів, щоб прийшли до вас заздалегідь і підготували сповіщений вами щедрий дар, аби він був готовий - саме як щедрий дар, а не як вимушений.

6 Втім, хто сіє скупо, той скупо й жатиме; а і хто сіє щедро, той щедро й жатиме.

7 Кожний хай дає за пориванням серця, не з жалю та не з примусу, бо Бог любить того, хто дає з радістю.

8 А Бог владний збагатити вас усякою ласкою, щоб, завжди маючи в усьому всілякий достаток, ви збагачувалися всяким добрим ділом,

9 як написано: Розсипав, дав бідним; його праведність триває вічно.

10 А той, що дає насіння сіячеві та хліб на поживу, хай дасть і примножить ваше насіння і хай виростить плоди вашої праведности,

11 щоб у всьому ви збагачувалися на всяку щирість, яка через нас складає подяку Богові.

12 Бо справа цього служіння не тільки виповнює нестачу святим, а й сповнена багатьма подяками Богові.

13 Випробуванням цього служіння вони славлять Бога за послух вашого визнання Христової Євангелії, та за щирість спільности з ними і в усьому.

14 Своєю молитвою за вас вони тужать за вами через превелику Божу ласку до вас.

15 Дяка Богові за невимовний його дар.

2-е до коринтян 10

1 Сам же я, Павло, благаю вас лагідністю і покірністю Христовою; я, що присутній між вами, покірний, а відсутній - сміливий супроти вас.

2 Благаю, щоб коли прийду, я не став сміливим у надії, що нею думаю сміливим бути проти деяких, що вважають, начебто ми за тілом ходимо.

3 Бо, ходячи в тілі, не за тілом воюємо,

4 бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на знищення твердинь; ми руйнуємо задуми

5 і всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання і полонить усяке знання на послух Христові,

6 і ми ладні помстити будь-який непослух, коли ваш послух здійсниться.

7 Чи ви дивитеся на обличчя? Як хто певний, що він є Христовим, хай думає про себе, що так, як він, так само й ми Христові.

8 Бо коли б я ще більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь на збудування, а не на знищення ваше, то не осоромився б.

9 Аби не здавалося, ніби лякаю вас посланнями.

10 Бо послання мої, кажуть, важкі й міцні, а коли я особисто присутній, - то немічний і мова моя жалюгідна.

11 Хай же знає такий, що які ми на слові в посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.

12 Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, що хвалять самі себе, але ті, що самі себе міряють собою і порівнюють себе з собою, є нерозумні.

13 Ми ж не хвалитимемося без міри, але за мірилом, що його дав нам Бог як міру, що досягає і до вас.

14 Бо не розтягаємося надміру, ніби не досягли ми до вас, бо аж до вас ми дійшли благою вісткою Христовою.

15 Не хвалимось безмірно в чужих трудах, а маємо надію, що, як виросте ваша віра в вас, ми звеличимося за нашим правилом надміру,

16 щоб благовістити далеко поза вами, не хвалитися готовим на чужому полі.

17 Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі.

18 Бо досвідчений не той, хто себе хвалить, а той, кого хвалить Господь.

2-е до коринтян 11

1 О, коли б були потерпіли ви трохи моє безумство! І все ж, терпите ви мене.

2 Бо ревную за вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, як чисту діву, поставити перед Христом.

3 Боюся, щоб часом, як ото змій звів Єву своїм лукавством, щоб не зітліли і ваші розуми і ви не відхилилися від простоти й чистоти в Христі.

4 Бо якби хто прийшов і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняли іншого духа, якого ви не прийняли, або іншу благу вістку, якої не діставали, то ви б терпіли з радістю.

5 Думаю, що я нічим не менший від великих апостолів.

6 Хоч я і неук словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявилися перед вами.

7 Чи я вчинив який гріх, впокорюючи себе, щоб ви підносилися; бо задарма благовістив я вам Божу Євангелію?

8 Від інших Церков брав я, приймаючи плату для служіння вам,

9 а прийшовши до вас і терплячи нестачу, не був я тягарем нікому, бо мою нестачу виповнили брати, прийшовши з Македонії. І в усьому зберіг я себе, щоб не бути для вас тягарем, - і збережу.

10 Є в мені правда Христова, і цю похвалу не відійме в мене ніхто в країнах Ахаї.

11 Чому? Може, тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.

12 А що роблю, те й робитиму, щоб відняти причину в тих, що шукають причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такими, як і ми.

13 Такі бо фальшиві апостоли, діячі лукаві, що вдають апостолів Христових.

14 І не дивно, бо сам сатана вдає з себе ангела світла.

15 Не велике діло, якщо його слуги видають себе за слуг праведности: їхній кінець буде за їхніми вчинками.

16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А як ні, то прийміть мене хоч як божевільного, щоб і я трохи похвалився.

17 Те, що кажу, - не кажу того в Господі, а наче в безумстві - у цій частині похвали.

18 Бо багато хто хвалиться тілом, і я похвалюся.

19 Бо ви з радістю приймаєте божевільних, хоч самі є мудрі.

20 Бо ви приймаєте, коли хто вас неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б'є вас по обличчю.

21 Як докір кажу, що ми наче стали немічні. Якщо хто відважується на щось, то, - кажу це нерозумно, - відважуюся і я.

22 Вони юдеї? І я. Вони ізраїльці? І я. Вони Авраамове насіння? І я.

23 Вони слуги Христові? Кажу як нерозумний: я - більше! У трудах - більше, в ранах - дуже багато, у в'язницях - надмірно, на межі смерти - часто.

24 Від юдеїв дістав п'ять разів по сорок ударів без одного.

25 Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбився зі мною - ніч і день я був у глибинах.

26 У подорожах був часто, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, в небезпеках на морі, у небезпеках від фальшивих братів;

27 у клопоті й трудах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.

28 Окрім зовнішнього, налягають на мене щоденні клопоти - турботи за всі церкви.

29 Хто слабує, а я хіба не слабую? Хто спокушається, а я хіба не розпалююся?

30 Коли вже треба хвалитися, то похвалюся своєю неміччю.

31 Бог і Батько Господа Ісуса, що є благословенний навіки, знає, що не брешу.

32 У Дамаску вождь царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи,] щоб мене схопити;

33 але мене опустили в кошику крізь віконце по стіні, - і я вислизнув з його рук.

2-е до коринтян 12

1 Хвалитися мені не корисно, бо прийду до видінь та об'явлень Господніх.

2 Знаю людину в Христі, яка чотирнадцять років тому, - не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, - була взята до третього неба.

3 І знаю, що та людина - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, -

4 була взята до раю і почула невимовні слова, яких людині не можна казати.

5 Отаким похвалюся, а собою - не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.

6 Бо коли захочу хвалитися, то не стану божевільним, оскільки скажу правду; але стримаюся, щоб про мене хто більше чогось не подумав.

7 І щоб я через численні об'явлення не запишався, то дано мені жало у тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, аби я не величався.

8 За нього я тричі благав Господа, аби відступився від мене.

9 І сказав мені: Досить тобі моєї ласки, бо [моя] сила в немочі виявляється. Тож краще радо похвалюся своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христова.

10 Тому радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа; бо коли я немічний, - тоді я сильний.

11 [Хвалячись], став я нерозумним, - ви до того мене змусили. Бо ви мали мене хвалити, оскільки я нічим не менший від архиапостолів, хоч я - і ніщо.

12 Ознаки ж апостольські виявилися і в вас - у всякій терплячості, у знаменнях, у чудах та силах.

13 Чим ви менші від інших церков? Хіба тільки тим, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю несправедливість.

14 Оце втретє я готовий прийти до вас, і не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Бо не діти повинні батькам придбати маєток, а батьки - дітям.

15 Я ж охоче потрачуся на вас і віддам себе за ваші душі, - дарма, що дуже люблячи вас, я все менше одержую від вас любови.

16 Припустимо, що я не обтяжував вас, але як хитрун здобував вас оманою.

17 Чи я коли використовував вас через тих, кого до вас послав?

18 Я умовив був Тита і послав з ним брата, - чи використав вас Тит? Чи не діяли ми в одному дусі? Чи не ходили тими самими слідами?

19 Може, ви знову думаєте, що виправдовуємося перед вами? Перед Богом у Христі кажемо: все чинимо, улюблені, на вашу розбудову.

20 Боюся, що коли прийду, не виявлю часом вас такими, якими б не хотів, і щоб сам не був для вас таким, якого б ви не хотіли. Щоб не було сварок, заздрощів, люті, розбрату, обмов, нашептів, пихи, безладдя;

21 щоб знову, коли прийду, не впокорив мене мій Бог перед вами, і я не оплакував би багатьох, які раніше згрішили та не покаялися в нечистоті, і в розпусті, і в безсоромності, що коїли.

2-е до коринтян 13

1 Оце втретє іду до вас. При устах двох або трьох свідків буде стверджене кожне слово.

2 Я попереджував і попереджую, як ото був у вас удруге; та й тепер, коли я відсутній: коли прийду знову, то не помилую тих, що раніше згрішили, як і всіх інших.

3 Ви шукаєте доказу, чи промовляє через мене Христос: для вас він не є немічним, але сильний у вас.

4 Бо хоч він і був розіп'ятий у немочі, та живий із Божої сили. Бо і ми є немічні в ньому, але живі будемо з ним, - з Божої сили у вас.

5 Випробовуйте себе, чи ви перебуваєте у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте, що Ісус Христос у вас? Хіба, може, ви недосвідчені.

6 Надіюся ж, що розумієте, що ми досвідчені.

7 Благаємо Бога, щоб ви не робили ніякого зла, - не для того, щоб ми виявилися досвідченими, але щоб ви чинили добро, а ми будемо наче недосвідченими.

8 Бо ми не можемо нічого діяти проти правди, але все згідно з правдою.

9 Ми радіємо, коли ми немічні, а ви - сильні. Про це й молимося: за вашу досконалість.

10 Задля цього пишу це тепер, коли відсутній; щоб коли прийду, не був нещадний тією владою, яку дав мені Господь на розбудову, а не на руйнування.

11 Отак, брати, радійте, вдосконалюйтеся, втішайтеся, будьте однодумні, майте мир - і Бог любови та миру буде з вами.

12 Вітайте одне одного святим поцілунком. Вас вітають всі святі.

13 Ласка Господа Ісуса Христа, і любов Бога та спільність Святого Духа - з усіма вами. [Амінь].