До галатiв 1

1 Павло, апостол, - не від людей, не через людину, але через Ісуса Христа і Бога Батька, що воскресив його з мертвих,

2 та всі брати, що зі мною, - до церков галатійських:

3 ласка й мир вам від Бога Батька і від нашого Господа Ісуса Христа,

4 який віддав самого себе за наші гріхи, щоб визволити нас від теперішнього лукавого віку, за волею Бога, нашого Батька,

5 якому слава на віки вічні, амінь!

6 Дивуюся, що ви так швидко залишаєте того, хто покликав вас Христовою ласкою і переходите до іншої благовістки,

7 втім, вона не є інша, але є деякі, що баламутять вас і хочуть змінити благовість Христову.

8 Але якби й ми чи сам ангел з неба благовістили вам інше, ніж те, що ми вам благовістили, - хай буде анатема!

9 Як ми раніше сказали, - я і тепер знову кажу: коли вам хто благовістить щось інше, ніж те, що ви одержали, - хай буде анатема!

10 Чи тепер шукаю я ласки від людей, чи від Бога? Або чи намагаюся догодити людям? Якби я і досі догоджав людям, то не був би рабом Христовим.

11 Повідомляю вас, брати, що Євангелія, яку я вам звістив, - вона не від людей.

12 Бо я не одержав її і не навчився від людини, але - через об'явлення Ісуса Христа!

13 Ви чули про моє життя колись у юдействі, що я дуже переслідував Божу Церкву і руйнував її;

14 я досяг у юдействі більших успіхів, ніж багато ровесників мого роду, бувши запеклим прихильником моїх батьківських передань.

15 Коли ж Бог, що вибрав мене з лона моєї матері і покликав своєю ласкою, уподобав

16 об'явити в мені Сина Свого, щоб я благовістив його між поганами, - я не став одразу радитися з тілом і кров'ю,

17 і не пішов до Єрусалима, до тих, що переді мною були апостолами, - але пішов до Аравії і знову повернувся до Дамаска.

18 Потім, по трьох роках, пішов я до Єрусалима, щоб побачити Кифу, і перебув у нього днів п'ятнадцять.

19 Когось іншого з апостолів я не бачив, крім Якова - брата Господнього.

20 А те, що пишу вам, - перед Богом, не лукавлю.

21 Потім я прийшов у землі Сирії та Килікії.

22 Христові Церкви в Юдеї не знали мене особисто.

23 Вони тільки чули, що: Той, який колись переслідував, тепер благовістить віру, яку раніше нищив.

24 І прославляли через мене Бога.

До галатiв 2

1 Потім, по чотирнадцятьох роках, я знову прибув до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.

2 Ходив, як мені було об'явлено, - і там виклав їм благу звістку, яку проповідую поганам, особливо видатним, аби часом не трудитися марно тепер, чи трудився раніше.

3 Але й Тит, що був зі мною, бувши греком, не був примушений обрізатися.

4 А щодо фальшивих братів, які прийшли підглядати за нашою свободою, що маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити, -

5 то ми їм ні на мить не піддалися, щоб правда благої вістки збереглася у вас.

6 Стосовно ж тих, які вважають себе великими, якими вони колись були, мені на тому зовсім не залежить: Бог не дивиться на обличчя людини! Ті, що вважають себе чимось, мені нічого не додали.

7 Навпаки, дізнавшись, що мені довірена була блага вістка між поганами, як і Петрові - між обрізаними,

8 бо той, хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені - між поганами,

9 та пізнавши дану мені ласку, Яків, Кифа й Іван, що вважаються стовпами, подали мені й Варнаві правиці спільноти, щоб ми ішли до поган, а вони - до обрізаних;

10 аби лиш ми пам'ятали про вбогих, що, власне, я і намагався робити.

11 Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я особисто протиставився йому, бо заслужив на докір.

12 Ще до того, як деякі прийшли від Якова, він трапезував разом з поганами. Коли ж ті надійшли, став сторонитися і відмежовуватися, боячись обрізаних.

13 Лицемірили з ним й інші юдеї, так що й Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

14 Але коли я побачив, що вони не вірно ходять у правді благовістя, то прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо змушуєш поган жити по-юдейському?

15 Ми з природи юдеї, а не грішники з поган.

16 Пізнавши, що людина не може бути виправдана ділами закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб виправдатися вірою Христовою, а не ділами закону. Бо жодна людина не виправдається ділами закону.

17 Якщо, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є слугою гріха? Цілковито ні!

18 Бо коли я знову будую те, що знищив, то роблю себе злочинцем.

19 Через закон я помер для закону, щоб жити для Бога. Я розіп'явся з Христом.

20 Живу вже не я, а живе в мені Христос. А коли тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, що полюбив мене і віддав себе за мене.

21 Не відрікаюся від Божої ласки. Бо якщо справедливість - через закон, то Христос помер даремно.

До галатiв 3

1 О, нерозумні галати! Хто вас спокусив [не коритися правді], - адже перед вашими очима був образ Ісуса Христа розіп'ятого?

2 Одне хочу від вас довідатися: чи ви через діла закону дістали Духа, чи від слухання віри?

3 Чи вже настільки ви нерозумні, що зачавши Духом, тепер кінчаєте тілом?

4 Як багато ви натерпілися, - і невже все надаремно? О, коли б лише надаремно!

5 Той, що дає вам Духа і робить чуда серед вас, - чи робить він це ділами закону чи слуханням віри?

6 Авраам повірив Богові, - і це зараховано йому за праведність.

7 Зрозумійте, що ті, хто від віри, - сини Авраамові.

8 Бо Писання, передбачивши, що Бог через віру виправдає поган, благовістило Авраамові, що: В тобі благословляться всі народи.

9 Тому ті, що з віри, будуть благословенні з вірним Авраамом.

10 А ті, що живуть за ділами закону, є під прокляттям; написано, що проклятий кожний, хто не дотримується всіх приписів книги закону, щоб їх виконувати.

11 А що законом ніхто не виправдовується перед Богом, то це ясно, бо праведник житиме вірою.

12 Закон же не від віри, але хто виконує його, той житиме ним.

13 Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям. Бо написано: Проклятий кожний, хто висить на дереві, -

14 щоб благословення Авраама поширилося на поган у Христі Ісусі, щоб ми одержали обітницю Духа через віру.

15 Брати, кажу вам по-людському: навіть затвердженого людьми Завіту ніхто не відкидає і нічого не додає до нього.

16 Авраамові ж і його нащадкам були дані обітниці. Не сказано, що нащадкам, наче про багатьох, але наче про одного: і твоєму насінню, яким є Христос.

17 Я кажу, що попередньо ствердженого Богом Завіту про Христа, - закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає так, щоб скасувати обітницю.

18 Бо коли б спадщина виходила від закону, то не було б обітниці. Авраамові ж Бог подарував через обітницю.

19 То навіщо закон? Він був даний через злочини, аж доки не вродить насіння, якому дана обітниця, проголошена через ангелів рукою посередника.

20 Але посередник не є для одного, тоді як Бог один.

21 То що, може, закон проти Божих обітниць? Цілковито ні! Бо якби був даний закон, здатний оживляти, тоді й праведність була б від закону.

22 Але Писання замкнуло все під гріхом, щоб обітниця від віри в Ісуса Христа була дана тим, які вірують.

23 А поки прийшла віра, ми були бережені законом, замкнені до приходу об'явлення віри.

24 Тому закон був нам вихователем до Христа, щоб ми виправдалися вірою.

25 Щойно прийшла віра, як ми вже не потребуємо вихователя.

26 Бо ви всі - Божі сини через віру в Ісуса Христа.

27 Бо ви, що в Христа христилися, - в Христа зодягнулися.

28 Нема ні юдея, ні поганина; нема раба, ні вільного, нема чоловічого роду, ні жіночого: всі ви є одним в Ісусі Христі.

29 Якщо ви Христові, то ви є насінням Авраамовим, спадкоємцями згідно з обітницею.

До галатiв 4

1 Тож кажу я: доки спадкоємець малолітній, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є паном усього.

2 Але він - під опікунами й управителями до часу, призначеного батьком.

3 Так й ми, доки були дітьми, то були поневолені природними стихіями світу.

4 Коли ж виповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, який є під законом,

5 аби викупити тих, що під законом, щоб ми одержали усиновлення.

6 Оскільки ви є синами, то Бог послав у наші серця Духа свого Сина, що кличе: Авва, Батьку!

7 Тому вже ти не раб, а син; а коли син, то й спадкоємець Божий [через Христа].

8 Але тоді, не знаючи Бога, ви служили тим, що за природою не є богами.

9 Тепер же, пізнавши Бога, - радше, як Бог вас пізнав, - навіщо знову повертаєтеся до немічних і слабких стихій, яким хочете знову, як і колись, служити?

10 Ви уважно стежите за днями й місяцями, за порами й роками.

11 Боюся за вас: чи не марно я трудився для вас?

12 Прошу вас, брати: будьте, як я, бо я такий же, як ви. Нічим ви мене не образили.

13 Знаєте, хоч я в немочі тіла звіщав вам раніше благу вістку,

14 але ви моєю тілесною спокусою не погордували, не відштовхнули мене, а прийняли мене як Божого ангела, як Ісуса Христа.

15 Куди поділося ваше блаженство? Свідчу вам, що якби було можливим, то ви вирвали б свої очі й дали б мені.

16 Тому чи ворогом став я вам, кажучи вам правду?

17 Не на добро ревнують вони вас, але хочуть вас відлучити, щоб ви їх ревнували.

18 Добре ревнувати за добро завжди, а не тільки тоді, коли я присутній у вас.

19 Діти мої, я знову потерпаю за вас, доки не відобразиться в вас Христос.

20 Хотів би я бути з вами сьогодні та змінити свою мову, бо не знаю, що з вами робити.

21 Скажіть мені ви, що хочете бути під законом: хіба ви не чули закону?

22 Адже написано, що Авраам мав двох синів - одного від рабині, другого від вільної.

23 Але той, що від рабині, народився тілесно, а той, що від вільної, - за обітницею.

24 Розуміти це треба інакше, бо це - два Завіти: один із Синайської гори Агар, що родить у рабство.

25 Агар - це гора Синай в Аравії, відповідає теперішньому Єрусалимові, що перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми.

26 А горішній Єрусалим - вільний, він є матір'ю для [всіх] нас.

27 Бо написано: Звеселися, неплідна, що не родила! Вибухни радістю, заклич ти, що в пологах не корчилася; бо набагато більше дітей у покинутої, ніж у тієї, що має чоловіка!

28 Ви ж, брати, є дітьми обітниці за Ісааком.

29 Але як тоді народжений тілесно переслідував духовного, так і тепер.

30 А що каже Писання? - Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не буде спадкоємцем нарівні з сином вільної.

31 Отож, брати, ми діти не рабині, а вільної.

До галатiв 5

1 Христос визволив нас для волі, - тож стійте і не піддавайтеся знову під ярмо рабства.

2 Ось я, Павло, кажу вам: коли обрізаєтеся, Христос вам нічим не допоможе.

3 Свідчу також кожному чоловікові, який обрізується, що він є боржником щодо виконання всього закону.

4 Відпали ви від Христа, - ви, що законом виправдуєтеся; відпали ви від ласки!

5 Ми ж духом очікуємо з віри - виправдання надії.

6 Бо в Христі Ісусі нічого не важить ні обрізання, ні необрізання, а тільки віра, що діє через любов.

7 Бігли ви добре; хто заборонив вам коритися правді?

8 Переконання не від того, хто вас покликав.

9 Трохи розчини квасить усе тісто.

10 Я надіюся щодо вас у Господі, що ви не думатимете інакше. Той, що баламутить вас, - зазнає осуду, хоч би хто він був.

11 Чому, брати, мене переслідують, коли я і тепер проповідую обрізання? Адже тоді спокуса хреста припинилася.

12 О, щоб відкинені були ті, що баламутять вас!

13 Ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити тілесно; ви ж любов'ю служіть один одному!

14 Бо весь закон міститься в одному слові, в тому: Полюбиш свого ближнього, як себе самого.

15 Коли ж один одного гризете і їсте, то глядіть, щоб ви не проковтнули один одного.

16 Кажу: робіть усе згідно з духом - і не вчините тілесних пожадливостей.

17 Бо тіло бажає противного духові, а дух - противного тілу, вони супротивні одне одному, щоб ви не чинили того, чого хочете.

18 Коли ж вас дух провадить, то ви не під законом.

19 Учинки тіла очевидні: це є [перелюб], розпуста, нечистота, безсоромність,

20 ідолослужіння, чарування, ворожнечі, сварки, ревнощі, лють, гнів, суперечки, єресі,

21 заздрощі, пияцтво, гульня і тощо. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке чинить, Божого Царства не успадкує.

22 Плід духа є любов, радість, мир, терплячість, доброта, милосердя, віра,

23 лагідність, стриманість. На таких нема закону!

24 А ті, що є Ісусові Христові, - вони розп'яли тіло з його пристрастями та пожадливостями.

25 Коли живемо духом, то духом і ходімо.

26 Не ставаймо марнославними, не дражнімо одне одного, не заздрімо одне одному!

До галатiв 6

1 Брати, якщо і впаде людина в якийсь прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, кожен оберігаючи й себе, щоб і ти не спокусився.

2 Носіть тягарі одне одного, і таким чином виконаєте закон Христовий.

3 Бо коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, то себе ошукує.

4 Хай кожний випробовує своє діло, і тільки тоді в собі матиме похвалу, а не перед іншими.

5 Бо кожний нестиме власний тягар.

6 Той, що навчається слова, хай ділиться всім добром із тим, хто його навчає.

7 Не впадайте в оману: Бог осміяний бути не може. Що лиш людина посіє, те й пожне.

8 Бо хто сіє до свого тіла, - пожне з тіла зітління; а хто сіє для духа, - пожне від духа вічне життя.

9 Роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо.

10 Тож поки маємо час, робімо добро для всіх, найперше для тих, які рідні у вірі.

11 Бачте, якими великими літерами написав я вам своєю рукою!

12 Ті, що прагнуть хвалитися тілом, змушують вас обрізатися, щоб не бути переслідуваними за хрест Христа.

13 Ті, що обрізуються, самі закону не дотримують, але хочуть вас обрізати, щоб через ваше тіло дістати для себе похвалу.

14 А я не бажаю похвали, - хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, в якому для мене весь світ розп'явся, а я - для всього світу.

15 Бо [в Ісусі Христі] не має значення ні обрізання, ні необрізання, але нове створіння.

16 І для всіх, що дотримують цього правила, - на них хай буде мир і ласка, і на Божого Ізраїля.

17 Утім, хай ніхто мене не турбує, бо я ношу на моєму тілі рани [Господа] Ісуса.

18 Ласка нашого Господа Ісуса Христа - з вашим духом, брати! Амінь.