До євреїв 1

1 Багато разів і багатьма способами говорив колись Бог до [наших] батьків через пророків.

2 В останні ж ці дні заговорив до нас через Сина, якого поставив спадкоємцем усього і через якого створив віки.

3 Він, будучи сяйвом слави та образом його сутности, утримуючи все словом своєї сили, вчинивши [собою] очищення [наших] гріхів, - сів праворуч величности на висотах.

4 Він настільки кращий від ангелів, наскільки преславнішим від них є його ім'я, яке він успадкував.

5 Бо кому з ангелів і коли мовилося: Ти є Сином моїм, я нині породив тебе. Або: Я буду йому за Батька, а він буде мені за Сина.

6 Коли ж знову вводить первістка до всесвіту, то каже; І хай поклоняться йому всі Божі ангели.

7 А до ангелів каже: Ти робиш духів своїми ангелами, а палючий вогонь - своїми слугами.

8 І про Сина: Боже, твій престіл до вік віку, і руків'я праведности твоєї - це руків'я твого Царства.

9 Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконня, тому помастив тебе, Боже, твій Бог оливою радости - більше, ніж друзів твоїх.

10 І ще: Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса є ділом твоїх рук.

11 Ті згинуть, а ти - стоятимеш; і всі, мов одяг, зістаряться.

12 Наче одяг, зміниш їх, - і як одяг, вони зміняться. Ти ж є той самий, і рокам твоїм не буде кінця.

13 Кому з ангелів і коли мовив: Сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком для твоїх ніг?

14 Чи не всі є духами служіння, що посилаються на службу задля тих, які мають успадкувати спасіння?

До євреїв 2

1 Ось чому ми повинні бути дуже уважними до почутого, щоб часом не відпасти.

2 Бо якщо слово, сказане ангелами, було певним, і кожний переступ та непослух дістали справедливу відплату,

3 то як ми уникнемо її, якщо занедбаємо таке велике спасіння? Воно мало початок у проповіді Господа, і було пітверджене в нас тими, хто його почув.

4 А Бог свідчив знаками, і чудами, і різними силами, і роздаванням Святого Духа - за своєю волею.

5 Бо не ангелам підпорядкував майбутній світ, про який говоримо.

6 Засвідчив же десь хтось, кажучи: Чим є людина, що пам'ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього?

7 Ти зробив її не набагато меншою від ангелів, ти увінчав її славою і честю;

8 все підкорив ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що не було б їй не підпорядковане. Тепер же ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане.

9 А бачимо Ісуса, який через терпіння смерти був увінчаний славою і честю, який не набагато був меншим від ангелів, щоб за Божою ласкою зазнати за всіх смерти.

10 Бо так і мало бути, що він, - задля якого все і через якого все, який привів багатьох синів до слави, - удосконалив був стражданнями провідника їхнього спасіння.

11 Бо і той, що освячує, і ті, що освячуються, - всі від одного. Через це не соромиться називати їх братами,

12 кажучи: Сповіщу твоє ім'я моїм братам, серед церкви оспівуватиму тебе.

13 І знову: Я буду надіятися на нього. І ще: Ось я і діти, яких мені дав Бог.

14 А що діти стали спільниками тіла й крови, то й він став їхнім спільником, щоб своєю смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола,

15 й визволити тих, які через страх смерти усе життя були підпорядковані рабству.

16 Бо не від ангелів приймає, але приймає з Авраамового насіння.

17 Тому треба було йому в усьому уподібнитися братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм перед Богом, щоб спокутувати людські гріхи.

18 Бо в чому сам постраждав, бувши випробованим, може допомогти й випробовуваним.

До євреїв 3

1 Тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на посланця і архиєрея нашого віровизнання - Ісуса,

2 який вірний тому, хто поставив його, як ото і Мойсей у всьому його домі.

3 Бо він гідний настільки більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім.

4 Адже кожний будинок хтось будує, а той, хто збудував усе, - Бог.

5 Мойсей же був вірний у всьому його домі, як слуга -для свідчення сказаного.

6 Христос же - як Син у своєму домі, - а цим домом є ми, якщо [аж до кінця впевнено] збережемо відвагу та похвалу надії.

7 Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, як почуєте його голос,

8 не робіть закам'янілими ваші серця, як ото було під час випробування у день спокуси в пустині, -

9 де [мене] спокушували ваші батьки, - випробовували [мене] й побачили мої вчинки

10 упродовж сорока років. І тому я обурився цим родом і сказав: Постійно вони баламутяться серцем, не пізнали вони моїх шляхів,

11 тому я присягнув у своїм гніві, що вони не ввійдуть до мого спочинку.

12 Остерігайтеся, брати, щоб часом не було в когось із вас лукаве серце, повне невіри, щоб відступити від живого Бога;

13 але потішайте себе щодня, доки це нині триває, щоб не закам'янів дехто з вас оманою гріха.

14 Бо ми стали співучасниками Христа, якщо початок життя твердо збережемо аж до кінця, -

15 як ото мовиться: Сьогодні, коли почуєте його голос, не робіть закам'янілими ваші серця, як було під час нарікань.

16 Бо хто ті, що почули, але прогнівили? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?

17 Ким же він обурювався сорок років? Чи не тими, що згрішили і чиї кості полягли в пустині?

18 Кому присягав, що не ввійдуть до його спочинку, як не тим, що противилися?

19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!

До євреїв 4

1 Біймося ж, поки діє обітниця, щоб ми ввійшли до його спочинку, аби не здавалося комусь з вас, що спізнився.

2 Бо й ми, як і вони, одержали добру вістку; але слово, яке слухали, не дало їм користи, бо не слухали з вірою.

3 Входимо ж до спочинку ми, що повірили, як він провістив: Я присягнув був у моїм гніві, що не ввійдуть до мого спочинку, хоч і діла були закінчені при створенні світу.

4 Бо сказав десь про сьомий день отак: І спочив Бог сьомого дня від усіх своїх діл.

5 І знову тут: Не ввійдуть до мого спочинку.

6 Отож виходить, що деякі ввійдуть до нього, а ті, що раніше одержали добру вістку, не ввійшли через непокірливість.

7 І знову призначає якийсь день - сьогодні, - кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше йшлося: Сьогодні, як почуєте його голос, не робіть закам'янілими ваших сердець.

8 Бо якби Ісус дав їм спочинок, то не казав би після цього про інший день.

9 Збережено ж суботу для Божого люду,

10 бо хто ввійшов до його спочинку, той і відпочив від своїх діл, - як Бог від своїх.

11 Тож поспішімо ввійти до того спочинку, щоб хтось не впав у непокору - за тим прикладом.

12 Бо Боже слово живе й діє, воно гостріше від усякого двосічного меча і проходить аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку, судить думки й помисли серця.

. 4 І нема створіння, яке сховалося б від нього, але все відкрите й виявлене перед його очима, - йому дамо звіт!

14 Отож, маючи великого архиєрея, який пройшов небо, - Ісуса, Божого сина, - тримаймося віровизнання.

15 Бо не маємо архиєрея, який не може співчувати нашим слабостям, але випробовуваний у всьому, як і ми, за винятком гріха.

16 Приступім, отже, сміливо до престолу ласки, щоб одержали ми милосердя і знайшли ласку для своєчасної допомоги.

До євреїв 5

1 Кожний же архиєрей, який добирається з-поміж людей, ставиться для людей у Божих справах, щоб приносив дари та жертви за гріхи;

2 щоб міг співчувати необізнаним та і що заблукали, бо й сам перейнятий слабістю,

3 і тому повинен приносити жертви за гріхи як за людей, так і за себе.

4 І ніхто сам від себе не приймає чести, але тільки покликаний Богом, як ото Аарон.

5 Так і Христос не сам себе прославив, щоб стати архиєреєм, але той, що казав до нього: Ти мій Син, я сьогодні породив тебе.

6 І в іншому місці говорить: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.

7 Він, коли був у своєму тілі, принісши з великим риданням і сльозами благання і молитви до того, який може спасти його від смерти, і був вислуханий за благочестя.

8 Хоч він і Син, проте навчився послуху від того, що потерпів.

9 Удосконалившись, він став причиною вічного спасіння всіх, хто йому слухняний, -

10 і Бог назвав його архиєреєм за чином Мелхиседека.

11 Про це нам треба б багато сказати, - та нелегко це висловити, бо ви стали нездатні слухати.

12 Адже ви, що мали б бути вчителями з огляду на вік, а знову потребуєтє, щоб вас хтось навчав слів Божих з самого початку, - потребуєтє молока, а не твердої їжї.

13 Бо кожний, хто бере молоко, - ще недосвідчений у слові правди, бо є немовлям.

14 А тверда їжа - для дорослих, які мають випробовані звичкою почуття., щоб розрізняти добро і зло.

До євреїв 6

1 Тому залишимо початки Христової науки і звернімося до досконалости, щоб знову не покладати основи - покаяння з мертвих діл та віри в Бога -

2 навчання про хрещення і покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд.

3 І це зробимо, якщо Бог дозволить.

4 Бо неможливо, щоб ті, що раз просвітилися, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа,

5 і скуштували добра Божого слова та сили майбутнього віку, -

6 відпали; знову обновлялися до покаяння - і вдруге розпинали та зневажали в собі Божого Сина!

7 Бо земля, що напилася дощу, що часто її окропляє, - яка родить добре зілля тим, які її обробляють, - одержує благословення від Бога.

8 А та, що зростила терня і бур'ян, - непотрібна і близька до прокляття, її кінець - спалення.

9 Улюблені, ми певні, що з вами краще і що тримаєтеся спасіння, хоч і так говоримо.

10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і [працю] любови, яку показали ви стосовно його імени, послуживши і служачи святим.

11 Бажаємо ж, щоб кожний із вас виявляв ту саму дбайливість на певність надії аж до кінця,

12 щоб не були ви ледачими, а наслідували тих, що вспадковують обітниці вірою і терпінням.

13 Бог, давши обітницю Авраамові й не маючи ким більшим клястися, - поклявся собою,

14 кажучи: По правді благословляючи, - благословлю тебе і, розмножуючи, - розмножу тебе.

15 Тож бувши терплячим, одержав обітницю.

16 Люди клянуться вищим, - адже клятва для підтвердження є край усякої їхньої незгоди.

17 Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність свого рішення, склав клятву,

18 щоб у тих двох незмінних речах, у яких неможливо, щоб обманув Бог, - і мали велику втіху ми, які прибігли триматися за теперішню надію.

19 Вона, мов якір для душі, твердий та певний, і входить усередину за внутрішню заслону,

20 куди за нас увійшов предтеча Христос, ставши навіки архиєреєм за чином Мелхиседека.

До євреїв 7

1 Бо цей Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога Всевишнього, зустрів був Авраама, коли той повертався з бою з царями, і благословив його;

2 і Авраам виділив йому десятину з усього; він насамперед означає цар справедливости; потім же - і цар Салимський, тобто цар миру, -

3 без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ані кінця життя; він подібний до Божого Сина і залишається священиком назавжди.

4 Бачите, яким великим є той, кому патріярх Авраам дав десятину найкращої здобичі!

5 Ті з синів Левія, що одержують священство, мають заповідь за законом брати десятину з людей, тобто із своїх братів, хоч і вони з роду Авраама.

6 А той, що не був з їхнього роду, взяв десятину від Авраама, і поблагословив того, що мав обітниці.

7 Без жодної суперечки - менше благословляється більшим.

8 І тут десятини одержують смертні люди, а там - той, про кого свідчать, що він живий.

9 І, так би мовити, через Авраама й Левій, що бере десятини, дав десятину,

10 бо ще не народився від батька, коли його зустрів Мелхиседек.

11 Отже, якби досконалість була через левітське священство, - адже через нього народ одержав закон, - то навіщо треба було, щоб з'явився ще інший священик - за чином Мелхиседека, а не названий за чином Аарона?

12 Це тому, що зі зміною священства, треба, щоб змінився і закон.

13 Бо той, про кого йдеться, належав до іншого племени, з якого ніхто не мав участи в жертівнику.

14 Відомо ж бо, що наш Господь походив з Юди, - а про це плем'я Мойсей нічого не говорив щодо священства.

15 Це стає ще яснішим, коли за подобою Мелхиседека з'являється інший священик,

16 який був таким не за законом тілесної заповіді, але за силою незнищенного життя.

17 Бо свідчить: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.

18 Попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність;

19 бо закон нічого не вдосконалив; зміна ж на кращу надію, якою ми наближаємося до Бога.

20 І наскільки це не без клятви, - бо вони стали священиками без клятви,

21 а цей з клятвою через того, хто до ного каже: Поклявся Господь і не розкається, що ти є священиком навіки [за чином Мелхиседека],

22 настільки й Ісус став запорукою кращого заповіту.

23 Тих священиків було багато, бо смерть не давала залишатися їм, -

24 а цей, перебуваючи вічно, має священство нескінченне.

25 Тому, будучи завжди живим, і може завжди спасати тих, що приходять до Бога через нього, щоб заступався за них.

26 Отакого потрібно було нам архиєрея - святого, незлобивого, невинного, відділеного від грішників, вищого від неба;

27 який не має потреби щодня, як архиєреї, приносити жертву спочатку за свої гріхи, а потім за гріхи народу. Бо він це зробив раз, принісши себе.

28 Адже закон велів наставляти архиєреями людей, що мають неміч; а слово клятви, що після закону, поставило навіки досконалого сина.

До євреїв 8

1 У тому, про що я веду мову, головним є ось що: маємо такого архиєрея, який сів на небі праворуч престолу величі.

2 Він - служитель святих і шатра правди, яке настановив Господь, а не людина.

3 Бо кожний архиєрей настановляється на те, щоб приносити дари й жертви; тому й потрібно, щоб і цей мав що принести.

4 Коли б він був на землі, то не був би священиком, бо є ті, що приносять дари за законом

5 і які служать образові й тіні небесного, як ото було сказано Мойсеєві, коли мав зробити шатро: Пильнуй, кажу, і зроби все за зразком, який був показаний тобі на горі.

6 А він тепер одержав краще служіння, бо він є посередником кращого заповіту, узаконеного на кращих обітницях.

7 Бо якщо б перший закон був бездоганним, то не шукалося б місця для другого.

8 Докоряючи їм, мовить: Ось надходять дні, мовить Господь, коли з домом Ізраїля і з домом Юди Я укладу Новий Завіт.

9 Не за заповітом, який я уклав був з їхніми батьками того дня, коли взяв я їх за руку, щоб їх вивести з Єгипетської землі. Але оскільки вони порушили мій заповіт, то я їх покинув, каже Господь.

10 А це завіт, який я укладу з домом Ізраїля після тих днів, говорить Господь, - покладу мої закони в їхній розум, напишу їх на їхніх серцях, і буду для них Богом, і вони будуть для мене народом.

11 І кожний не буде навчати свого ближнього й свого брата, кажучи: Пізнай Господа: - бо всі пізнають мене, від малого аж до їхнього великого.

12 Буду бо я милосердий до їхніх несправедливостей і більше не згадаю їхніх гріхів [та їхніх беззаконь].

13 Коли ж мовить новий, то тим самим перший визнає старим; а те, що давніє і старіє, близьке до зітління.

До євреїв 9

1 Перший же мав постанови, служби та земну святиню.

2 Бо спочатку було збудоване шатро, в якому були і свічник, і стіл, і хліби принесення, що називається святим.

3 За другою ж заслоною - шатро, що зветься святе святих,

4 що має і золоту кадильницю, і ковчег заповіту, кутий всюди золотом, у якому була золота посудина, що має манну, і палиця Аарона, що розцвіла, і таблиці заповіту.

5 Над ним же - херувими слави, що затінюють вівтар, про які нині не час говорити докладно.

6 Згідно з установленням, до першого шатра постійно входили священики, щоб виконувати служби;

7 до другого - один раз на рік заходив лише архиєрей, - не без крови, яку приносив за себе і за гріхи народу.

8 Святий Дух засвідчує це, що шлях до святині ще не відкритий, коли ще стоїть перше шатро.

9 Воно - образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, що не можуть удосконалити сумління того, хто служить,

10 що тільки в їжі, напоях, різних обмиваннях, оправдання для тіла, - і залишаються аж до часу виправлення.

11 Христос же прийшов як архиєрей майбутніх благ - з більшим, досконалішим, нерукотворним шатром, тобто нетутешнього творення,

12 і не з кров'ю цапів і телят, але з власною кров'ю увійшов він один раз до святині та й набув вічного відкуплення.

13 Бо якщо кров козлів і телят та попіл телиць, коли покроплять, освячує нечистих на очищення тіла, -

14 то наскільки більше кров Христа, який Святим Духом приніс себе незаплямованим Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили живому Богові.

15 І тому він є посередником Нового Завіту, щоб через смерть для відкуплення від прогріхів, у першому Завіті, покликані одержали обітницю вічної спадщини.

16 Бо де заповіт, там має бути смерть заповітника;

17 адже ж заповіт має силу після мертвих, і не має жодної вартости, коли живе заповітник.

18 Отож і перший не був освячений без крови.

19 Адже Мойсей, проголосивши усі заповіді за законом, усім людям узявши кров цапів і телят разом з водою та червоною вовною, з ісопом та й покропив самі ж оті книги, і весь народ,

20 промовляючи: Це кров заповіту, який заповів вам Бог.

21 І шатро, і весь посуд для служіння також окропив кров'ю.

22 І відтоді все за законом очищується кров'ю, і без кровопролиття не буває відпущення.

23 Отож, треба було, щоб образи небесних отак очищалися, а саме небесне - кращими від цих жертвами.

24 Бо Христос не ввійшов до рукотворної святині, яка мала вигляд правдивої, але до самого неба, щоб тепер з'явитися перед Божим обличчям за нас.

25 І не для того, щоб багато разів приносити себе, як ото архиєрей входить до святого щороку з чужою кров'ю, -

26 інакше треба було б йому багато разів терпіти від створення всесвіту. Тепер же з'явився він один раз наприкінці віків, щоб своєю жертвою знищити гріх.

27 І так, як установлено людям один раз умерти, а потім суд, -

28 так і Христос раз приніс себе, щоб узяти гріхи багатьох; вдруге ж з'явиться не задля гріха, тим, що очікують його [з вірою] на спасіння.

До євреїв 10

1 Бо закон, маючи тінь майбутнього добра, а не сам образ речей, тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, що приходять.

2 Інакше вони перестали б приноситися, бо не було б більше жодного відчуття гріхів у тих, які служать і які раз очистилися.

3 Але в них є усвідомлення гріхів щороку,

4 бо неможливо, щоб кров телят і цапів відпускала гріхи.

5 Тому, входячи до світу, каже: Жертви й приношення ти не схотів, але тіло ти дав мені.

6 Всепалення і жертви за гріхи тобі не сподобалися.

7 Тоді я сказав: Ось іду, - на початку книги написано про мене, щоб виконати Боже, твою волю.

8 Сказавши спочатку, що ні жертви, ні приношень, ні всепалень за гріхи, - які згідно з законом приносяться, - не забажав ти і не вподобав собі-

9 потім додав: Ось іду, щоб виконати волю твою. Скасовує він перше, щоб поставити друге.

10 В тій волі ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.

11 І кожний священик стоїть щоденно на службі, і багато разів приносить ті самі жертви, які ніколи не можуть скасувати гріхів.

12 Він же, раз принісши жертву за гріхи, завжди сидить праворуч Бога,

13 далі очікуючи, доки його вороги не будуть покладені підніжжям його ніг.

14 Бо одним приношенням він назавжди вдосконалив тих, що освячуються.

15 Свідчить же нам і Святий Дух, згідно із сказаним:

16 Оце і є заповіт, що я його заповідаю їм по тих днях, - мовить Господь. - Дам мої закони в їхні серця, і запишу їх у їхній розум, -

17 і більше не згадаю їхніх гріхів та їхніх беззаконь.

18 А де є відпущення їх, там немає приношення за гріхи.

19 Отож, брати, маємо сміливість заходити до святині кров'ю Ісуса -

20 новою і живою дорогою, яку він відкрив нам заслоною, тобто своїм тілом,

21 і великого архиєрея в Божім домі.

22 Приступаймо ж із щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою.

23 Непохитно держімо визнання надії, - бо вірний той, що обіцяв!

24 Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любови та добрих діл;

25 не залишаймо своїх зібрань, як ото деякі ввели у звичку; але заохочуймося, - і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.

26 Бо коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання правди, то нема більше жертви за гріхи;

27 а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників.

28 Як хто відрікся закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках.

29 Зважте, якої гіршої муки заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крови заповіту, якою освятився, хто зневажив Духа ласки?

30 Ми знаємо того, хто сказав: У мене помста - і я відплачу, [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме свій народ.

31 Страшна річ - потрапити в руки живого Бога!

32 Згадуйте ж минулі дні, коли ви, просвітившись, зазнали великої боротьби терпінь,

33 бувши або видовищем у зневагах і знущаннях, або ж спільниками тих, що мали таке життя.

34 Ви ж терпіли разом із в'язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе вічне й ліпше майно [на небі].

35 Тож не відкидайте вашої сміливости, бо вона має велику винагороду.

36 Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю.

37 Бо ще трохи, - дуже недовго - і прийде той, хто йде, - і не забариться.

38 Праведний мій житиме вірою, а коли відступить, то моя душа не матиме вподобання в ньому.

39 Ми ж не з тих, що відступають на загибель, але з тих, що вірять для спасіння душі.

До євреїв 11

1 Віра ж є підставою для надії, доказом речей, недоступних для споглядання.

2 У ній були засвідчені давні.

3 Вірою розуміємо, що віки створені Божим словом, тож із невидимого постало видиме.

4 Вірою Авель приніс Богові більшу жертву, ніж Каїн, нею засвідчено, що він є праведником, бо про його дари свідчив Бог; нею він промовляє і після смерти.

5 Вірою Енох був перенесений, щоб не побачив смерти; і його не знайшли тому, що Бог його переніс. Бо перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові.

6 Без віри неможливо догодити. Тим, що приходять до Бога, треба вірити, що він є, і що винагороджує тих, які його шукають.

7 Вірою Ной, одержавши об'явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив корабля для врятування свого дому; чим засудив увесь світ і став спадкоємцем тієї справедливости, яка походить з віри.

8 Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадщину, - послухався і пішов, не відаючи, куди йде.

9 Вірою прибув до обіцяної землі, мов до чужої, оселившись під шатрами з Ісааком і Яковом - співспадкоємцями тієї самої обітниці;

10 бо очікував заснування міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог.

11 Вірою ж і сама Сарра, бувши неплідною, дістала силу прийняти насіння - і [народила] в похилому віці, бо вважала вірним того, що обіцяв.

12 І тому з одного - й до того ж завмерлого - народилося так багато, - наче зірок на небі, наче піску незліченного край моря.

13 Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх, і привітали, і визнали, що вони є чужинцями і приходьками на землі.

14 Бо ті, що так кажуть, визнають, що шукають батьківщини.

15 І якби пам'ятали те, звідки відійшли, то мали б доста часу повернутися.

16 Нині ж кращого бажають, тобто небесного. Тому Бог не соромиться їх називати себе їхнім Богом: адже він приготував їм місто.

17 Авраам, бувши випробовуваний вірою, привів Ісаака, і маючи обітниці, приніс єдинородного сина,

18 до якого було сказано, що в Ісаакові назветься твоє насіння.

19 Бо він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз.

20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісаак Якова та Ісава.

21 Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного з Йосипових синів - і схилився на руків'я своєї палиці.

22 Вірою Йосип, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїля і зробив заповіт про свої кості.

23 Вірою Мойсей, коли народився, то три місяці переховуваний був своїми батьками, бо побачили вони, що дитя гарне, і не злякалися наказу царя.

24 Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином фараонової доньки;

25 він краще зволив терпіти з Божим народом, ніж мати насолоду дочасного гріха.

26 Він уважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, - бо споглядав винагороду.

27 Вірою покинув Єгипет, не злякавшись гніву царя, бо стояв непохитно, як той, що бачить Невидимого.

28 Вірою справив він Пасху й пролиття крови, щоб той, що вигублював первістків, не доторкнувся до них.

29 Вірою перейшли Червоне море, наче суходіл, на що спокусилися були й єгиптяни, але потонули.

30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні.

31 Вірою розпусниця Рахав не згинула з невірними, з миром прийнявши розвідників.

32 І що ще скажу? Бо мені не стане часу, як розповідатиму про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида, Самуїла та про інших пророків,

33 які вірою перемогли царства, вчинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев'ячі пащі,

34 згасили силу вогню, втекли від гострого меча, набули сили в недузі, були сильними у війнах, обернули до втечі полки чужинців.

35 Жінки одержали через воскресіння своїх мертвих; інші ж були закатовані, не одержавши спасіння, щоб мати краще воскресіння.

36 Ще інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в'язниць.

37 Були побиті камінням, були перерізані, вмерли, зарубані мечем, тинялися в овечих і в козячих шкурах - збідовані, знедолені, покривджені.

38 Ті, яких світ не був вартий, тинялися в пустинях, у горах, у печерах, у темних яругах.

39 І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці;

40 бо Бог передбачив, для нас щось краще, - щоб вони не без нас одержали досконалість!

До євреїв 12

1 Тому й ми, маючи довкола таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, терпляче прямуймо до тієї боротьби, що перед нами, -

2 дивлячись на начальника віри й вершителя, на Ісуса, який, замість належної йому радости, перетерпів, не зважаючи на сором, хреста і сів праворуч Божого престолу.

3 Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу проти себе, щоб і вам не знемогтися та не впасти своїми душами.

4 Ви ще не боролися до крови, воюючи проти гріха.

5 І забули про нагадування, яке вам, як синам, було сказане: Мій сину, не нехтуй Господніх доган і не падай духом, коли він картає.

6 Бо кого Господь любить, того й карає, і б'є кожного сина, якого приймає.

7 Якщо терпите догани, Бог з вами поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?

8 Якщо ж ви залишилися без картання, якого зазнали всі, тоді ви байстрюки, а не сини.

9 До того ж ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися; то чи не значно більше повинні підкоритися Батькові духів, щоб жити?

10 Ті на короткий час карали нас, коли вважали це за потрібне; а цей - для нашої користи, щоб ми стали учасниками його святости.

11 Бо кожна кара нинішнього часу не вважається радістю, але смутком; згодом же ті, що навчені нею, дістають мирний плід справедливости.

12 Тому випростайте опущені руки й ослаблені коліна,

13 і стежки для ваших ніг зробіть прямими, щоб кульгаве не збочило, але щоб виправилося.

14 Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.

15 Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої ласки. Щоб у когось не виріс гіркий корінь та щоб не наробив прикрощів, і ним щоб багато хто не опоганився.

16 Щоб не був хто блудником або нечестивцем, як Ісав, що за одну їжу віддав своє першорідство.

17 Бо ж знайте, що й тоді, як забажав був успадкувати благословення, - був відкинений, бо не знайшов можливости покаятися, хоч слізно його шукав.

18 Бо ви не приступили [до гори], до якої можна доторкнутися, та до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,

19 і звука сурми, і голосу слів, від якого ті, що чули, відмовилися, щоб більше не мовилося до них слово,

20 бо не терпіли того, хто наказував: Коли й звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням.

21 І таким страшним було те видіння, що Мойсей сказав: Я жахаюся і тремчу.

22 Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів,

23 і торжество собору первістків, записаних на небі, до судді всіх - Бога, і до духів праведників, і досконалих,

24 і до посередника Нового Завіту - Ісуса, і до крови очищення, що краще промовляє від Авелевої.

25 Пильнуйте, - не зрікайтеся того, хто говорить. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто пророкував на землі, тим більше ми, коли зрікаємося того, хто з неба,

26 і голос якого тоді захитав землю, і який тепер обіцяв кажучи: Ще раз я струсону не тільки землею, але й небом?

27 Оце ще раз означає заміну похитаного як такого, що створене, - аби залишилося тільки непохитне.

28 Тому одержуючи непохитне царство, маємо ласку, якою шанобливо служимо Богові - з побожністю і страхом.

29 Бо наш Бог - це нищівний вогонь.

До євреїв 13

1 Нехай утверджується братолюбство.

2 Не забувайте гостинности, бо нею деякі, не знаючи, прийняли ангелів.

3 Пам'ятайте про в'язнів, наче з ними зв'язані; про тих, що терплять, бо й ви самі перебуваєте в тілі.

4 Подружжя в усіх хай буде чесним і ліжко безплямним, розпусників же і перелюбників судитиме Бог.

5 У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте. Бо він сказав: Я тебе не залишу і не відступлю від тебе!

6 Тому ми відважуємося сказати: Господь - мені помічник, і я не злякаюся. Що зробить мені людина?

7 Згадуйте ваших наставників, які проповідували вам Боже слово, і, споглядаючи кінець їхнього життя, наслідуйте віру.

8 Ісус Христос учора, сьогодні і навіки той самий!

9 Не приставайте до всіляких чужих вчень. Бо добре скріплювати серця ласкою, а не стравами, від яких не мали користи ті, що за ними ходили.

10 Маємо жертівника, з якого не мають права їсти ті, що в шатрі заповіту служать.

11 Бо тіла тих тварин, кров яких архиєрей вносить до святого за гріхи, спалюються поза табором.

12 Тому й Ісус, щоб освятити народ своєю кров'ю, потерпів поза брамою.

13 Тож виходьмо до нього поза табір, несучи його наругу,

14 бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього.

15 Отож, через нього завжди приносьмо жертву хвали Богові, тобто плід вуст, що прославляють його ім'я.

16 Не забувайте чинити добро, спілкуйтеся, бо такими жертвами догождаєте Богові.

17 Слухайтеся ваших наставників, підкоряйтеся їм, бо вони дбають про ваші душі, як ті, що мають дати звіт. Хай же вони роблять це з радістю, а не із зітханням, бо це для вас не корисне.

18 Моліться за нас, бо надіємося, що маємо добре сумління, в усьому бажаючи поводитися чесно.

19 Особливо ж прошу робити це, щоб я швидше був повернений вам.

20 Бог же миру, що підняв з мертвих кров'ю вічного заповіту великого пастиря овець - нашого Господа Ісуса, -

21 хай удосконалить вас у всякім добрім ділі, щоб виконати його волю, чинячи в вас усе миле для нього - через Ісуса Христа, якому слава на віки віків! Амінь.

22 Прошу ж вас, брати, прийміть слово втіхи. Адже я написав вам коротко.

23 Знайте, що наш брат Тимофій відпущений - і я разом з ним; якщо він незабаром прийде, я вас побачу.

24 Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії.

25 Ласка з усіма вами! [Амінь]